Иваб-7,5

МНН: 
Код ATХ: 
C01EB17
Регистрационный номер: 
UA/13834/01/01
Срок действия регистрационного удостоверения: 
03.09.2014 до 03.09.2019
Название на английском: 
IVAB-7,5

Склад

діюча речовина: івабрадин;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою,містить івабрадину гідрохлорид, еквівалентно івабрадину 7,5 мг;

допомiжнi речовини: лактоза моногідрат, мальтодекстрин, крохмаль кукурудзяний, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат;

оболонка: гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), макрогол 6000, гліцерин, заліза оксид червоний (E 172), магнію стеарат.

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фiзико-хiмiчнi властивості:коричнювато-рожевого кольору, подовженої форми, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з розподільчою рискою на трьох боках та гладкі з одного боку.

Фармакотерапевтична група

Кардіологічні засоби. Код ATХ С01Е B17.

Фармакологiчнi властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Івабрадин – кардіологічний засіб, який започатковує новий фармакотерапевтичний клас. Івабрадин впливає виключно на частоту серцевих скорочень. Івабрадин діє шляхом селективного та специфічного інгібування f-каналів синусового вузла серця, контролює спонтанну діастолічну деполяризацію синусового вузла та таким чином зменшує частоту серцевих скорочень. У серці івабрадин діє виключно на синусовий вузол та не впливає на внутрішньопередсердну, атріовентрикулярну та внутрішньошлуночкову провідність, скоротність міокарда та реполяризацію шлуночків.

Івабрадин також може взаємодіяти з h-каналами сітківки, які схожі за структурою з f‑каналами синусового вузла серця. Це лежить в основі розвитку тимчасового порушення світосприйняття внаслідок зменшення реакції сітківки на яскраві світлові стимули. При виникненні тригерних обставин (раптова зміна освітлення) часткове інгібування івабрадином h-каналів призводить до розвитку фотопсій, які можуть несподівано виникати у пацієнтів. Фотопсії - це тимчасова посилена яскравість на обмеженій ділянці поля зору.

Основною фармакодинамічною властивістю івабрадину є вибіркове дозозалежне зменшення ЧСС. Аналіз зменшення ЧСС при застосуванні івабрадину в дозах до 20 мг двічі на день показав тенденцію   до   виникнення   ефекту  плато,  що  знижує  ризик  виникнення  тяжкої  брадикардії

- за даними електрофізіологічних досліджень, івабрадин не впливав на атріовентрикулярну або інтравентрикулярну провідність або на коригований інтервал QT;

- у пацієнтів з дисфункцією лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка 30‑45 %) івабрадин не мав  будь-якого негативного впливу на показники фракції викиду.

Івабрадин у дозі 5 мг двічі на день довів свою ефективність за показниками тестів із фізичним навантаженням вже після трьох-чотирьох тижнів лікування. Крім того, встановлені додаткові переваги збільшеної до 7,5 мг двічі на день дози івабрадину у порівнянні з атенололом: тривалість тесту з фізичним навантаженням у міждозовому періоді збільшилась на 1 хвилину після місяця лікування івабрадином у дозі 5 мг двічі на день; через три місяці після збільшення дози івабрадину до 7,5 мг двічі на день спостерігалося подальше збільшення тривалості навантаження ще майже на 25 сек. Антиангінальні та антиішемічні властивості івабрадину були підтверджені також для пацієнтів віком 65 років та старше. Ефективність івабрадину у дозі 5‑7,5 мг двічі на день є сталою за показниками тестів з фізичним навантаженням (загальна тривалість навантаження, час до виникнення лімітуючої стенокардії, час до розвитку нападу стенокардії, час до розвитку депресії сегмента ST на 1 мм) та супроводжувалась зменшенням кількості нападів стенокардії приблизно на 70 %. Режим дозування івабрадину двічі на день забезпечував стабільну ефективну дію протягом 24 годин.

Застосовуваний як доповнення до 50 мг атенололу раз на день, івабрадин демонструє додаткову ефективність за всіма параметрами тестів з фізичним навантаженням у міждозовому періоді (через 12 годин після прийому таблетки).

Івабрадин   повністю   зберігає   ефективність   упродовж   усього  періоду  лікування  тривалістю

3-4 місяці. Ознак розвитку фармакологічної толерантності (втрати ефективності) або ефекту рикошету після раптової відміни препарату не зафіксовано. Антиангінальна та антиішемічна ефективність івабрадину пов’язані з дозозалежним зменшенням ЧСС і достовірним зменшенням подвійного добутку (ПД), у спокої та під час фізичного навантаження (ПД – показник, що відображає потребу міокарда у кисні, ПД = ЧСС х систолічний артеріальний тиск). Вплив івабрадину на артеріальний тиск та резистентність периферичних судин – мінімальний і клінічно не значимий.

Івабрадин не впливає на метаболізм глюкози  та  ліпідів  при  тривалому  застосуванні  (протягом

1 року).

У пацієнтів із цукровим діабетом підтверджено антиішемічну та антиангінальну ефективність та безпеку застосування івабрадину.

Фармакокiнетика.

У фізіологічних умовах івабрадин швидко вивільняється з таблеток і  легко  розчиняється  у  воді

(> 10 мг/мл). Івабрадин є S-енантіомером, який in vivo не демонструє біоконверсії. Головним активним метаболітом івабрадину в організмі людини є його N-десметильована похідна.

Всмоктування і біодоступність.Після перорального застосування івабрадин швидко та майже повністю всмоктується. При застосуванні натще максимальна концентрація в плазмі досягається приблизно через 1 годину. Абсолютна біодоступність івабрадину становить майже 40 % внаслідок ефекту першого проходження через травний тракт та печінку.

Приймання препарату одночасно з їжею уповільнює абсорбцію приблизно на 1 годину та підвищує концентрацію в плазмі на 20-30 %. Щоб уникнути інтраіндивідуальних коливань концентрації івабрадину в плазмі крові, препарат рекомендовано приймати під час їди.

Розподіл.Близько 70 % івабрадину зв’язується з протеїнами плазми. Об’єм розподілу при рівноважній концентрації – майже 100 л. При тривалому застосуванні рекомендованої початкової дози 5 мг двічі на день максимальна концентрація у плазмі  дорівнює приблизно 22 нг/мл (CV = 29 %). Середня концентрація у плазмі у стадії стабільної концентрації  дорівнює 10 нг/мл (CV = 38 %).

Біотрансформація.Івабрадин екстенсивно метаболізується в печінці й кишечнику шляхом окиснення виключно системою цитохрому P450 3A4 (CYP3A4). Основним активним метаболітом івабрадину є його N-десметильований дериват (S 18982) з експозицією близько 40 % від експозиції івабрадину гідрохлориду. Основний активний метаболіт також метаболізується системою цитохромів CYP3A4.

Івабрадин має низьку хімічну спорідненість з CYP3A4, клінічно значимо не стимулює і не пригнічує його; отже, достовірно не змінюватиме метаболізм CYP 3A4 або його концентрацію в плазмі крові. Натомість потужні інгібітори й індуктори CYP 3A4 можуть суттєво впливати на плазмову концентрацію івабрадину.

Виведення.Період напіввиведення івабрадину та його основного метаболіту з плазми становить 2 години (70-75 % площі під фармакокінетичною кривою) та 11 годин відповідно. Загальний кліренс – близько 400 мл/хв, нирковий – близько 70 мл/хв. З аналогічною швидкістю відбувається виведення метаболітів з калом і сечею. Близько 4 % активної речовини виводиться із сечею в незміненому стані.

Лінійність/не лінійність.  Кінетика  івабрадину  лінійна  в  діапазоні  пероральних  доз  від  0,5  до

24 мг.

Спеціальні групи пацієнтів

Літній   вік.   Фармакокінетичних   відмінностей   (AUC   і   Cmax)  між  пацієнтами  літнього  віку

(≥65 років) або пацієнтами старечого віку (≥75 років) та загальною групою пацієнтів не виявлено.

Ниркова недостатність.Вплив ниркової недостатності (кліренс креатиніну 15‑60 мл/хв) на кінетику івабрадину є мінімальним з огляду на невелику частку ниркового кліренсу (приблизно 20 %) від загального кліренсу івабрадину та його основного метаболіту S 18982.

Печінкова недостатність: у пацієнтів з легкою печінковою недостатністю (нижче 7 балів за шкалою Чайлда–П’ю) показник AUC незв’язаного івабрадину і його основного метаболіту приблизно на 20 % вищий, ніж у пацієнтів з нормальною функцією печінки. Для остаточного висновку щодо пацієнтів з помірною печінковою недостатністю даних недостатньо. Дані про застосування препарату пацієнтами з тяжкою печінковою недостатністю відсутні.

Співвідношення фармакокінетика/фармакодинаміка (ФК/ФД).

Аналіз співвідношення ФК/ФД показав лінійну залежність зменшення ЧСС від збільшення плазмових концентрації івабрадину і S 18982 при дозах від 15 до 20 мг двічі на день. При застосуванні більших доз зниження частоти серцевих скорочень втрачає пропорційну залежність від плазмових концентрацій івабрадину і тяжіє до ефекту плато. Висока експозиція івабрадину на тлі комбінованого прийому препарату з потужними інгібіторами CYP3A4 може призводити до надмірного зниження частоти серцевих скорочень, хоча при застосуванні помірних інгібіторів CYP3A4 ризик зменшується.

Клінічні характеристики

Показання

Симптоматичне лікування хронічної стабільної стенокардії.

ІВАБ-7,5 показаний для симптоматичного лікування хронічної стабільної стенокардії у дорослих пацієнтів з ішемічною хворобою серця, нормальним синусовим ритмом та частотою серцевих скорочень ≥ 70 уд./хв. Препарат слід призначати:

· пацієнтам, які мають протипоказання чи обмеження до застосування β‑адреноблокаторів;

· у комбінації з ОІ-адреноблокаторами пацієнтам, стан яких є недостатньо контрольованим при застосуванні оптимальної дози ОІ-адреноблокаторів.

Лікування хронічної серцевої недостатності.

Зниження ризику розвитку серцево-судинних подій (серцево-судинної смерті або госпіталізації з приводу погіршення серцевої недостатності) у дорослих пацієнтів із симптомною хронічною серцевою недостатністю, синусовим ритмом та частотою серцевих скорочень ≥ 70 уд./хв.

Протипоказання

- Гіперчутливість до діючої речовини або будь-яких допоміжних речовин.

- ЧСС у стані спокою

- Кардіогенний шок.

- Гострий інфаркт міокарда.

- Тяжка артеріальна гіпотензія (артеріальний тиск

- Тяжка печінкова недостатність.

- Синдром "слабкості синусового вузла".

- Синоатріальна блокада.

- Нестабільна або гостра серцева недостатність

- Наявність у пацієнта штучного водія ритму (ЧСС контролюється виключно за допомогою штучного водія ритму).

- Нестабільна стенокардія.

- Aтріовентрикулярна блокада III ступеня.

- Комбінація з інгібіторами P450 3A4 сильної дії: протигрибкові препарати - похідні азолу (кетоконазол та ітраконазол), макролідні антибіотики (кларитроміцин, еритроміцин для перорального застосування, джозаміцин, телітроміцин), інгібітори ВІЛ-протеази (нелфінавір, ритонавір) та нефазодон.

- Одночасне застосування з верапамілом або дилтіаземом, які належать до інгібіторів CYP3A4 помірної дії, що мають властивості знижувати ЧСС (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

- Вагітність, період годування груддю та жінки дітородного віку, які не застосовують належні заходи контрацепції (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Взаємодiя з iншими лiкарськими засобами та інші види взаємодій.

Фармакодинамічні взаємодії.

Нерекомендовані комбінації

Препарати, які подовжують інтервал QT:

– Кардіоваскулярні: хінідин, дизопірамід, бепридил, соталол, аміодарон, ібутилід.

Некардіоваскулярні: пімозид, зипразидон, сертиндол, мефлоквин, галофантрин, пентамідин, цизаприд, еритроміцин внутрішньовенний.

Слід уникати одночасного застосування івабрадину та кардіоваскулярних і некардіоваскулярних препаратів, що подовжують інтервал QT, оскільки зниження ЧСС може посилити пролонгацію інтервалу QT. Якщо комбінована терапія необхідна, впродовж лікування здійснюють ретельний моніторинг серцевої діяльності.

Комбінації, які потребують застережень при застосуванні.

Салуретики (тіазидні та петльові).Гіпокаліємія може підвищувати ризик виникнення аритмії. Івабрадин може спричинити виникнення брадикардії, комбінація якої з гіпокаліємію може спровокувати аритмію тяжкого ступеня, особливо у пацієнтів з синдромом подовження інтервалу QT, вродженим або спричиненим лікарськими засобами.

Фармакокінетичні взаємодії.

Цитохром P450 3 A4 (CYP3A4).

Івабрадин метаболізується тільки за допомогою цитохрому CYP3A4і та є дуже слабким інгібітором цього цитохрому. Як показали дослідження, івабрадин не впливає на метаболізм та плазмові концентрації інших похідних CYP3A4 (слабких, помірних та сильних інгібіторів). Інгібітори та стимулятори CYP3A4 схильні до взаємодії з івабрадином, що має клінічно значущий вплив на його метаболізм та фармакокінетику. Дослідження, що вивчали взаємодії ліків, підтвердили, що інгібітори CYP3A4 підвищують концентрацію івабрадину в плазмі крові, у той час як індуктори CYP3A4 знижують її. Збільшення концентрації івабрадину в плазмі крові може підвищити ризик виникнення надмірної брадикардії.

Протипоказані комбінації.

Протипоказано одночасне застосування івабрадину та таких сильних інгібіторів CYP3A4, як протигрибкові препарати, що належать до похідних азолу (кетоконазол, ітраконазол), макролідні антибіотики (кларитроміцин, еритроміцин для перорального застосування, джозаміцин, телітроміцин), інгібітори ВІЛ-протеази (нелфінавір, ритонавір) і нефозодон. Такі сильні інгібітори CYP3A4, як кетоконазол (200 мг/добу) та джозаміцин (1 г двічі на добу), підвищують середню концентрацію івабрадину в плазмі у 7-8 разів.

Інгібітори CYP3A4 помірної дії: застосування івабрадину в поєднанні із засобами, які знижують ЧСС, дилтіаземом або верапамілом, призводить до підвищення експозиції івабрадину (в 2‑3 рази за AUC) та додаткового зниження ЧСС на 5 уд./хв. Одночасне застосування івабрадину з цими препаратами протипоказане.

Нерекомендовані комбінації

Грейпфрутовий сік.У разі одночасного застосування грейпфрутового соку експозиція івабрадину збільшується вдвічі. Тому вживання грейпфрутового соку під час лікування івабрадином слід обмежити.

Комбінації, які потребують застереження при застосуванні.

Інші інгібітори CYP3A4 помірної дії (наприклад флуконазол): можливість комбінованого прийому івабрадину з іншими помірними інгібіторами CYP3A4 можна розглядати, якщо початкова доза становить 2,5 мг двічі на день а частота серцевих скорочень не нижча за 70 уд./хв. Необхідно проводити моніторинг ЧСС.

Стимулятори CYP3A4, такі як рифампіцин, барбітурати, фенітоїн, звіробій (Hypericum perforatum). Одночасне застосування цих препаратів з івабрадином може призвести до зменшення концентрації та ефективності івабрадину, тому може виникнути потреба коригувати дозу івабрадину. При одночасному застосуванні івабрадину 10 мг двічі на день та звіробою концентрація івабрадину знижувалася у двічі. Слід уникати застосування звіробою під час лікування івабрадином.

Інші комбінації. На фармакокінетику й фармакодинамику івабрадину не справляють клінічно значимого впливу такі препарати: інгібітори протонної помпи (омепразол, лансопразол), силденафіл, інгібітори ГМГ-КоА-редуктази (симвастатин), блокатори кальцієвих каналів групи дигідропіридинів (амлодипін, лацидипін), дигоксин і варфарин. Крім того, івабрадин не справив клінічно значимого ефекту на фармакокінетику симвастатину, амлодипіну і лацидипіну, на фармакокінетику й фармакодинаміку дигоксину й варфарину, а також на фармакодинаміку аспірину. Застосування комбінацій з івабрадином у звичному терапевтичному режимі є безпечним з такими препаратами: інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту, антагоністи ангіотензину ІІ, діуретики,  антимінералокортикоїдні засоби, нітрати короткої і тривалої дії, інгібітори гідроксиметилглутарил-СоА-редуктази, фібрати, інгібітори протонної помпи, пероральні антидіабетичні засоби, аспірин та інші антитромбоцитарні засоби.

Особливості застосування

Особливі застереження.

Недостатній сприятливий вплив на клінічні наслідки захворювання у пацієнтів з симптоматичною хронічною стабільною стенокардією. Івабрадин показаний тільки для симптоматичного лікування хронічної стабільної стенокардії, оскільки лікування івабрадином не продемонструвало сприятливого впливу на зниження ризику розвитку серцево-судинних подій (таких як інфаркт міокарда або смерть внаслідок серцево-судинних подій) (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Вимірювання ЧСС. Враховуючи можливість суттєвого коливання ЧСС, при визначенні ЧСС у стані спокою перед початком лікування та у разі необхідності проведення титрації дози у пацієнтів, які приймають івабрадин, слід проводити серійні вимірювання ЧСС, ЕКГ або цілодобовий амбулаторний моніторинг. Це також стосується пацієнтів з низьким рівнем ЧСС, особливо якщо ЧСС знижується

Аритмії. Івабрадин не призначають для профілактики та лікування аритмій. Якщо під час терапії івабрадином у пацієнта виникає тахіаритмія (вентрикулярна чи суправентрикулярна), прийом івабрадину вже не є доцільним. Саме тому івабрадин не рекомендовано застосовувати пацієнтам з фібриляцією передсердь та іншими видами аритмій, які впливають на функцію синусового вузла.

У пацієнтів, які приймають івабрадин, підвищується ризик розвитку фібриляції передсердь (див. розділ «Побічні реакції»). Фібриляція передсердь виникає частіше у пацієнтів, які одночасно застосовують аміодарон або сильнодіючі антиаритмічні лікарські засоби I класу. Під час лікування івабрадином рекомендується регулярний клінічний моніторинг за станом пацієнтів з метою своєчасної діагностики розвитку миготливої аритмії (пароксизмальної або персистуючої) з проведенням ЕКГ-моніторингу, якщо це клінічно обґрунтовано (погіршення симптомів стенокардії, пальпітація, нерегулярний пульс). Пацієнти мають бути попереджені про ознаки та симптоми фібриляції передсердь та проінформовані про необхідність повідомляти свого лікаря про їх виникнення. Якщо під час лікування виникає фібриляція передсердь, слід ретельно зважити доцільність продовження терапії івабрадином з урахуванням співвідношення «користь/ризик».

Пацієнти із ХСН, порушеннями внутрішньошлуночкової провідності (блокада лівої ніжки пучка Гіса, блокада правої ніжки пучка Гіса) та шлуночковою десинхронізацією повинні знаходитися під ретельним наглядом.

Пацієнтам з атріовентрикулярною блокадою II ступеня не рекомендовано призначати івабрадин.

Пацієнти з брадикардією. Не слід призначати івабрадин пацієнтам, у яких ЧСС у стані спокою до початку лікування становить

Якщо під час лікування частота серцевих скорочень у спокої знижується нижче 50 уд./хв або пацієнт відчуває симптоми, які є проявами брадикардії (запаморочення, слабкість, артеріальна гіпотензія), дозу необхідно поступово зменшити або припинити прийом препарату, якщо ЧСС лишається

Хронічна серцева недостатність.При прийнятті рішення про початок терапії івабрадином при СН необхідно оцінити стан пацієнта. Лікування можливе тільки за умови, якщо СН є стабільною. Хворим на ХСН IV функціонального класу (за класифікацією NYHA) івабрадин слід застосовувати з обережністю через обмежену кількість даних щодо цієї популяції.

Інсульт. Івабрадин не рекомендовано призначати пацієнтам відразу після перенесеного інсульту, через те що дослідження за участю такої групи пацієнтів не проводились.

Візуальна функція. Івабрадин впливає на функцію сітківки ока. На сьогодні немає доказів щодо токсичної дії івабрадину на сітківку, проте невідомо, як він впливає на сітківку при тривалому застосуванні (більш ніж один рік). У разі виникнення будь-якого непередбачуваного порушення візуальної функції лікування необхідно припинити. З обережністю слід призначати івабрадин пацієнтам з пігментним ретинітом.

Застосування з блокаторами кальцієвих каналів. Одночасне застосування івабрадину з блокаторами кальцієвих каналів, які знижують частоту серцевого ритму, такими як верапаміл або дилтиазем, не рекомендовано. Питання про безпечність застосування івабрадину паралельно з нітратами і блокаторами кальцієвих каналів дигідропіридинового ряду, такими як амлодипін, не розглядалося. Факт посилення ефективності івабрадину в комбінації з блокаторами кальцієвих каналів дигідропіридинового ряду не є встановленим.

Запобіжні заходи при застосування.

Пацієнти з артеріальною  гіпотензією. Дані щодо застосування пацієнтам з гіпотензією від легкого до середнього ступеня тяжкості обмежені. Отже, застосовувати препарат таким пацієнтам слід з обережністю. Івабрадин протипоказаний пацієнтам з тяжкою гіпотензією (артеріальний тиск

Фібриляція передсердь. Кардіоаритмії. Ризик розвитку (надмірної) брадикардії при відновленні рідного синусового ритму під час фармакологічної кардіоверсії  на тлі прийому івабрадину не доведений. Однак, за відсутності достатніх даних, неекстрену кардіоверсію постійним струмом слід проводити не раніше як через 24 години після прийому останньої дози івабрадину.

Пацієнтам, які мають вроджений подовжений QT інтервал або приймають препарати, що подовжують інтервал QT, слід уникати застосування івабрадину. У разі необхідності призначення івабрадину вищезазначеним пацієнтам необхідно проводити ретельний кардіологічний моніторинг. Зменшення ЧСС внаслідок застосування івабрадину може посилити подовження інтервалу QT, що асоціюється з виникненням аритмій тяжкого ступеня, особливо пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует».

Пацієнти з артеріальною гіпертензією, які потребують змін у лікуванні. У ході дослідження у пацієнтів, які застосовували івабрадин, спостерігалось більше епізодів підвищення АТ (7,1 %) порівняно з пацієнтами, які приймали плацебо (6,1 %). Ці епізоди частіше виникали невдовзі після змін у лікуванні артеріальної гіпертензії, були тимчасовими та не впливали на терапевтичний ефект івабрадину. У разі впровадження змін у терапії пацієнтів із ХСН під час застосування івабрадину АТ слід контролювати через певні проміжки часу (див. розділ «Побічні реакції»).

Допоміжні речовини. До складу препарату входить лактоза, тому пацієнтам з уродженою непереносимістю галактози, синдромом мальабсорбції глюкози та галактози, недостатністю лактази Лаппа не слід його застосовувати.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Жінки дітородного віку.Під час лікування жінкам дітородного віку слід застосовувати належні заходи контрацепції.

Вагітність.Дані щодо застосування івабрадину вагітними жінками недостатні або відсутні. Дослідження на тваринах встановили факт репродуктивної токсичності. Дані дослідження виявили ембріотоксичний та тератогенний ефекти. Імовірний ризик для людини не встановлений. Отже, івабрадин протипоказаний для застосування у період вагітності.

Годування груддьми.Дослідження на тваринах показали, що івабрадин виділяється у молоко. Тому препарат протипоказаний жінкам у період лактації. Жінкам, які потребують лікування івабрадином, слід припинити годування грудьми та обрати інший спосіб годування дитини.

Фертильність. У ході досліджень на щурах впливу івабрадину на фертильність самок та самців виявлено не було.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Івабрадин не впливає на здатність керувати автомобілем або іншими механізмами. Застосування івабрадину може спричинити тимчасове виникнення зорових феноменів, здебільшого у вигляді фосфенів, які зазвичай з’являються внаслідок раптової зміни інтенсивності світла. Це необхідно брати до уваги при керуванні автомобілем, особливо вночі, та роботі з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози

Для перорального застосування.

Призначають дорослим.

Приймати двічі на день: вранці та ввечері під час їди.

Таблетка препарату ІВАБ-7,5 не підлягає поділу.

Симптоматичне лікування хронічної стабільної стенокардії.

Рішення щодо початку лікування або проведення титрації дозування рекомендовано приймати за наявності результатів серійних вимірювань ЧСС, ЕКГ або цілодобового амбулаторного моніторингу.

У пацієнтів віком до 75 років початкова доза івабрадину не повинна перевищувати 5 мг двічі на добу. Якщо у пацієнтів, які приймають івабрадин по 2,5 або 5 мг двічі на добу, після 3-4 тижнів лікування тривають симптоми стабільної стенокардії, дозу івабрадину можна збільшити до наступної, за умови гарної переносимості початкової дози та якщо ЧСС у стані спокою залишається на рівні > 60 уд./хв. Підтримуюча доза не повинна перевищувати 7,5 мг двічі на добу.

У разі відсутності поліпшення симптомів стенокардії протягом 3 місяців після початку лікування прийом івабрадину слід припинити.

Крім того, слід розглядати можливість припинення терапії у разі, якщо відповідь на симптоматичне лікування є незначною та відсутнє клінічно значуще зниження ЧСС у стані спокою протягом 3 місяців лікування.

Якщо під час лікування ЧСС знижується які є проявами брадикардії (запаморочення, слабкість, артеріальна гіпотензія), дозу необхідно поступово зменшити, включаючи можливість застосування найнижчої дози 2,5 мг двічі на добу (1/2 таблетки препарату ІВАБ-5 двічі на добу). Після зменшення дози слід контролювати ЧСС (див. розділ «Особливості застосування»). Прийом препарату слід припинити, якщо ЧСС залишається на рівні

Лікування хронічної серцевої недостатності.

Лікування має бути ініційоване тільки пацієнтам із стабільною СН за призначенням лікаря з досвідом лікування ХСН.

Рекомендована початкова доза івабрадину становить 5 мг двічі на добу. Після 2-тижневого курсу лікування дозу можна підвищити до 7,5 мг двічі на добу у разі, якщо під час лікування івабрадином ЧСС залишається на рівні > 60 уд./хв. у стані спокою; або дозу необхідно знизити до 2,5 мг двічі на добу (ВЅ таблетки препарату ІВАБ-5 двічі на добу), якщо ЧСС залишається на рівні

Якщо під час лікування ЧСС знижується 60 уд./хв. у стані спокою, пацієнтам, які приймають івабрадин по 2,5 або 5 мг двічі на добу, слід поступово підвищити дозу до наступної більшої.

Застосування препарату необхідно припинити, якщо під час лікування ЧСС залишається

Особливі групи пацієнтів.

Пацієнти літнього віку. Упацієнтів віком від 75 років лікування починають з меншої початкової дози (2,5 мг двічі на добу, тобто ВЅ таблетки препарату ІВАБ-5 мг двічі на добу). За необхідності подальшого зменшення ЧСС дозу можна поступово підвищити.

Пацієнти з нирковою недостатністю. Пацієнти, у яких кліренс креатиніну > 15 мл/хв., не потребують корекції дози. Через відсутність достатньої кількості даних хворим із кліренсом креатиніну

Пацієнти з печінковою недостатністю. Пацієнти з печінковою недостатністю легкого ступеня тяжкості не потребують корекції дози. З обережністю призначають івабрадин пацієнтам з помірною печінковою недостатністю. Івабрадин протипоказаний пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю у зв’язку з відсутністю досліджень за участю цієї групи хворих, а також через можливість значного збільшення концентрації препарату в крові (див. розділи «Протипоказання» та «Фармакокiнетика»).

Діти

Безпека та ефективність застосування івабрадину дітьми (

Передозування

Передозування може спричинити тяжку і тривалу брадикардію.

Тяжкі форми брадикардії потребують симптоматичної терапії у спеціалізованих закладах. У випадку брадикардії з порушенням  гемодинамічних показників рекомендовано застосування внутрішньовенних бета-стимулюючих засобів, таких як ізопреналін. У вкрай тяжких випадках можна розглянути питання про тимчасове використання електрокардіостимулятора.

Побічні реакції

Найчастіші небажані ефекти івабрадину – зорові феномени (фосфени) та брадикардія, є дозозалежними та обумовлені його фармакологічним механізмом дії. Під час лікування препаратом можуть спостерігатися зазначені нижче побічні реакції, класифіковані за частотою таким чином: дуже часто ( 1/10); часто ( 1/100,

Система органів

Частота

Термін

З боку системи крові та лімфатичної системи

Нечасто

Еозинофілія

З боку обміну речовин, метаболізму.

Нечасто

Підвищення рівня сечової кислоти в плазмі крові

Неврологічні розлади

Часто

Головний біль, зазвичай у перші місяці застосування

Запаморочення, вірогідно пов’язане з брадикардією

Нечасто*

Непритомність, вірогідно пов’язане з брадикардією

З боку органів зору

Дуже часто

Зорові феномени (фосфени)

Часто

Розмитий зір

Нечасто*

Диплопія, порушення зору

З боку органів слуху та вушного лабіринту

Нечасто

Вертиго

Кардіальні порушення

Часто

Брадикардія

Атріовентрикулярна блокада 1-го ступеня (на ЕКГ – подовження інтервалу PQ)

Шлуночкова екстрасистолія, фібриляція передсердь

Нечасто

Відчуття серцебиття, шлуночкова екстрасистолія, пальпітація

Дуже рідко

Aтріовентрикулярна блокада другого та третього ступенів

Синдром "слабкості синусового вузла"

З боку судин

Часто

Неконтрольований кров’яний  тиск

Нечасто*

Артериальна гіпотензія, вірогідно пов’язана з брадикардією

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння

Нечасто

Диспное

З боку шлунково-кишкового тракту

Нечасто

Нудота

Запор

Діарея

Біль в абдомінальній ділянці

З боку шкіри та підшкірної клітковини

Нечасто*

Ангіоедема

Висип

Рідко*

Еритема

Свербіж

Кропив’янка

Порушення з боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини

Нечасто

М’язові судоми

Загальні розлади

Нечасто*

Астенія, імовірно вірогідно з брадикардією

Втома, вірогідно пов’язана з брадикардією

Рідко

Нездужання, вірогідно пов’язане з брадикардією

Дослідження

Нечасто

Підвищення рівня креатиніну в плазмі крові

Подовження інтервалу PQ на ЕКГ

* Частота проявів побічних реакцій, розрахована за даними спонтанних повідомлень.

Опис деяких побічних реакцій.

Зорові феномени (фосфени) спостерігались у 14,5% пацієнтів у вигляді тимчасового підвищення яскравості на обмеженій ділянці поля зору. Зазвичай їх виникнення зумовлене раптовою зміною інтенсивності світла. Фосфени також описують як ореол, декомпозицію зображення (стробоскопічний та калейдоскопічний ефекти), яскраві кольорові спалахи або багатократне зображення (персистенція сітківки). Перші фосфени, як правило, трапляються в період перших двох місяців лікування, після чого можуть повторюватися пізніше. В цілому, повідомлялося про фосфени від легкого до помірного ступеня. Усі фосфени минали під час або після закінчення лікування, причому в більшості випадків (77,5%) – протягом терапії. Менше ніж 1% пацієнтів потребували змін звичайної діяльності або відміни лікування через виникнення фосфенів.

Брадикардія спостерігалась у 3,3 % пацієнтів, особливо упродовж перших 2-3 місяців від початку лікування. 0,5 % пацієнтів мали тяжку форму брадикардії з ЧСС 40 уд./хв і нижче.

У дослідженні, фібриляція передсердь спостерігалась у 5,3 % пацієнтів, які приймали івабрадин, порівняно з 3,8 % пацієнтів групи плацебо. Зведений аналіз результатів усіх подвійних сліпих плацебо-контрольованих клінічних досліджень ІІ та ІІІ фаз тривалістю не менше 3 місяців за участю більше 40 000 пацієнтів продемонстрував, що частота виникнення фібриляції передсердь становила 4,86 % у пацієнтів, які приймали івабрадин, порівняно з 4,08 % у пацієнтів групи плацебо, що відповідає відносному ризику у 1,26, 95 % довірчий інтервал 1,15-1,39.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25ВєС у недоступному для дітей місці.

Упаковка

14 таблеток у блістері, 2 блістери в картонній упаковці (упаковка №28).

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Бафна Фармасьютікалс Лтд., Індія / Bafna Pharmaceuticals Ltd., Іndia.

Місцезнаходження

147, Мадгаварам-Ред Хілс Роуд,  Грентліон, Вілидж Вадакараї Ченнаї Таміл Наду IN 600052, Індія / 147, Madhavaram - Red Hills Road Grantlyon Village Vadakarai Chennai Tamil Nadu IN 600052, India.

Заявник

СКАН БІОТЕК ЛТД, Індія / SCAN BIOTECH LTD, India.

Конец текста официальной инструкции

Дополнительная информация

Реклама препарата: 
реклама препарата Иваб-7,5 на территории Украины запрещена.
Фармакотерапевтическая группа: 
Кардіологічні засоби.
Примечания
* - инструкция не переведена на русский язык. На странице предоставлена украиноязычная версия инструкции.
Количество просмотров: 89.