Эсмерон®

Код ATХ: 
M03AC09
Регистрационный номер: 
UA/7719/01/01
Срок действия регистрационного удостоверения: 
01.03.2013 до 01.03.2018
Название на английском: 
ESMERON®

Склад

діюча речовина:рокуронію бромід;

1 мл розчину містить 10мг рокуронію броміду;

допоміжніречовини: натрію ацетат, натрію хлорид, кислота оцтова льодяна, вода для ін`єкцій.

Лікарськаформа. Розчин для ін`єкцій.

Основніфізико-хімічнівластивості: прозорий водний розчин від безбарвного до світло-коричневого кольору.

Фармакотерапевтичнагрупа. Міорелаксанти з периферичним механізмом дії.

Код АТХ М03А С09.

Фармакологічнівластивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Есмерон® (рокуронію бромід) – швидкодіючий, середньої тривалості дії, недеполяризуючий міорелаксант, що має всі фармакологічні ефекти, характерні для цього класу препаратів (курареподібних). Він блокує нікотинові холінорецептори кінцевої пластинки рухового нерва скелетного м’яза. Антагоністами цієї дії є інгібітори ацетилхолінестерази, наприклад неостигмін, ендорфоній і піридостигмін.

Фармакодинамічні ефекти

ЕD90 (доза рокуронію броміду, необхідна для пригнічення на 90 % скорочувальної реакції м’яза великого пальця на стимуляцію ліктьового нерва) при внутрішньовенній анестезії становить приблизно 0,3 мг/кг. ED95 у немовлят нижче, ніж у дорослих і дітей (0,25, 0,35 і 0,4 мг/кг відповідно).

Клінічна тривалість дії (час до спонтанного відновлення скорочувальної здатності скелетних м’язів до 25 % від контрольного рівня) при дозі рокуронію броміду 0,6 мг/кг маси тіла становить 30-40 хвилин. Загальна тривалість (час до спонтанного відновлення скорочувальної здатності скелетних м’язів до 90 % від контрольного рівня) становить 50 хв. Середній час спонтанного відновлення скорочувальної здатності від 25 % до 75 % контрольного рівня (індекс відновлення) після болюсної дози 0,6 мг/кг маси тіла становить 14 хвилин.

При застосуванні препарату у нижчих дозах – 0,3-0,45 мг/кг маси тіла (1-1½ × ED90) початок дії настає пізніше, і тривалість дії коротша. При високих дозах – 2 мг/кг маси тіла, клінічна тривалість становить 110 хвилин.

Інтубація при проведенні звичайної анестезії

Протягом 60 секунд після внутрішньовенного введення рокуронію броміду 0,6 мг/кг (2×ED90 при збалансованій анестезії) практично у всіх хворих досягаються адекватні умови для інтубації, а у 80 % з них умови для інтубації розцінюються як відмінні. Загальне розслаблення скелетної мускулатури, адекватне для будь-яких хірургічних втручань, досягається протягом 2 хвилин. Після введення розчину у дозі 0,45 мг/кг прийнятні умови для інтубації створюються через 90 секунд.

Швидка послідовна індукція

При швидкій послідовній індукції анестезії із застосуванням пропофолу або фентанілу/тіопенталу адекватні умови для інтубації досягаються через 60 секунд у 93 % і 96 % пацієнтів відповідно після введення дози рокуронію броміду 1,0 мг/кг. З них у 70 % хворих такі умови оцінюються як відмінні. Клінічна тривалість дії при цій дозі наближається до 1 години, через цей час нервово-м’язова провідність може бути безпечно відновлена. Після введення дози 0,6 мг/кг рокуронію броміду адекватні умови для інтубації досягаються через 60 секунд у 81 % і 75 % пацієнтів при проведенні швидкої послідовної індукції анестезії з пропофолом або фентанілом/тіопенталом відповідно.

Окремі групи пацієнтів

Діти

Середній час початку дії рокуронію броміду у дітей раннього віку та дітей, що почали ходити при інтубаційній дозі 0,6 мг/кг дещо коротший, ніж у дорослих. Порівняння у групах дітей показало, що середній період часу до початку дії у новонароджених і підлітків (1 хв.) дещо коротший за період часу у дітей раннього віку, немовлят та дітей, що почали ходити (0,4, 0,6 та 0,8 хв. відповідно). У дітей тривалість релаксації і період відновлення нервово-м’язової провідності коротші порівняно з дітьми раннього віку та дорослими. Порівняння у педіатричних групах показало, що середній період часу до відновлення Т3 був подовженим у новонароджених і дітей раннього віку (56,7 та 60,7 хв. відповідно) порівняно з дітьми що почали ходити, дітьми старшого віку та підлітками (45,4, 37,6 та 42,9 хв. відповідно).

Пацієнти літнього віку і пацієнти із захворюваннями печінки та жовчновивідних шляхів і/або із нирковою недостатністю.

Тривалість дії рокуронію броміду у підтримувальній дозі 0,15 мг/кг може бути дещо більшою при застосуванні анестезії енфлураном і ізофлураном у пацієнтів літнього віку і пацієнтів із захворюваннями печінки та/або нирок (приблизно 20 хвилин), ніж у пацієнтів без порушення функції екскреторних органів при внутрішньовенній анестезії (приблизно 13 хвилин). При багаторазовому введенні підтримувальних доз на рекомендованому рівні кумулятивний ефект (прогресивне збільшення тривалості дії) не спостерігався.

Відділення інтенсивної терапії

У відділенні інтенсивної терапії після безперервної інфузії час відновлення співвідношення величин відповідей на послідовність чотирирозрядної (TOF) стимуляції до 0,7 залежить від рівня блокади у кінці інфузії. Після безперервної інфузії протягом 20 годин або більше середній час (діапазон) між поверненням Т2 у відповідь на TOF-стимуляцію і відновленням TOF – відношення до 0,7 приблизно становить 1,5 (1-5) години у хворих без поліорганної недостатності і 4 (1-25) години у хворих з поліорганною недостатністю.

Серцево-судинна хірургія

У хворих, яким планується проведення операції на серці, найчастішими серцево-судинними змінами, що спостерігалися під час розвитку максимального блоку після введення 0,6-0,9 мг/кг Есмерону®, є слабке і клінічно не виражене збільшення частоти серцевих скорочень – до 9 % і підвищення середнього артеріального тиску – до 16 % від контрольного рівня.


Оборотність м’язової релаксації

Введення сугамадексу чи інгібіторів ацетилхолінестерази (неостигмін, піридостигмін або едрофоній) нейтралізує дію рокуронію. Сугамадекс може вводитись з метою стандартної оборотності (при 1-2 посттетанічних скороченнях до повторної появи T2) чи негайної оборотності (через 3 хвилини після введення рокуронію броміду). Інгібітори ацетилхолінестерази можна вводити при повторній появі T2 або при перших ознаках клінічного відновлення. Застосування сугамадексу з метою відміни блокади, викликаної рокуронієм, рекомендовано лише для дорослих пацієнтів.

Фармакокінетика.

При внутрішньовенному введенні однократної болюсної дози рокуронію броміду зміна його концентрації у плазмі крові відбувається за три експоненціальні фази. У здорових дорослих середній (95 % інтервал довіри) період напіввиведення становить 73 (66-80) хвилин, (уявний) об’єм розподілу у стабільному стані становить 203 (193-214) мл/кг маси тіла, а плазмовий кліренс становить 3,7 (3,5-3,9) мл/кг/хв.

У контрольованих дослідженнях показано, що плазмовий кліренс у пацієнтів літнього віку і у хворих із порушенням функції нирок сповільнений, проте у більшості досліджень спостережувані відмінності не досягали статистичної значимості. Період напіввиведення у хворих із захворюваннями печінки зростає в середньому на 30 хвилин, кліренс знижується на 1 мл/кг/хв.

Діти.

Фармакокінетика рокуронію броміду у дітей (n=146) в залежності від віку (0-17 років) вивчалася з використанням популяційного аналізу об’єднаних фармакокінетичних даних двох клінічних досліджень анестезії севофлураном (індукція) та ізофлураном/натрію оксидом (підтримувальна анестезія). Всі фармакокінетичні показники були лінійно пропорційними масі тіла, що підтверджувалось подібним кліренсом (л/год/кг). Об’єм розподілу (л/кг) та період напіввиведення (год) знижувалися з віком (роки).

При введенні у вигляді безперервної інфузії для полегшення проведення штучної вентиляції легень протягом 20 годин або довше середній період напіввиведення і середній (уявний) об’єм розподілу у рівноважному стані збільшуються. У контрольованих клінічних дослідженнях була встановлена значна індивідуальна варіабельність показників, пов’язана з різним генезом і ступенем вираженості поліорганної недостатності та індивідуальними характеристиками хворого. У пацієнтів з поліорганною недостатністю середній (± SD) період напіввиведення становив 21,5 (± 3,3) години (уявний) об’єм розподілу у стабільному стані - 1,5 (± 0,8) л/кг, і плазмовий кліренс – 2,1 (± 0,8) мл/кг/хв.

Рокуроній виводиться із сечею і жовчю. Виведення з сечею досягає 40 % протягом 12-24 годин. Після ін’єкції міченого радіоактивним ізотопом рокуронію броміду його виведення становило в середньому 47 % з сечею і 43 % з калом протягом 9 днів. Приблизно 50 % препарату виводиться у незміненому вигляді. У плазмі крові метаболіти не виявлені.

Клінічніхарактеристики.

Показання

Есмерон® показаний дорослим та дітям (від новонароджених до підлітків - від 0 до ® також показаний для полегшення інтубації трахеї під час швидкої послідовної індукції анестезії і як додатковий засіб для проведення штучної вентиляції легенів у відділеннях інтенсивної терапії.

Протипоказання

Підвищена чутливість до рокуронію, бромідів або до будь-якої допоміжної речовини препарату.

Взаємодіязіншимилікарськимизасобамитаіншівидивзаємодій.

Нижче перераховані лікарські засоби впливають на силу та/або тривалість дії недеполяризуючих міорелаксантів.

Посилення ефекту

  • Галогенізовані леткі анестетики підсилюють нервово-м’язову блокаду, спричинену Есмероном®. Цей ефект стає помітним тільки при введенні підтримуючих доз (див. «Спосіб застосування та дози»). Відновлення нервово-м’язової провідності за допомогою інгібіторів ацетилхолінестрази може бути пригніченим.
  • Після інтубації із застосуванням суксаметонію (див. «Спосіб застосування та дози»);
  • Тривале супутнє застосування кортикостероїдів і Есмерону® у відділенні інтенсивної терапії може призвести до збільшення тривалості нервово-м’язової блокади або до міопатії (див. «Особливості застосування» і «Побічна дія»);

Препарати інших груп:

- антибіотики: аміноглікозиди, лінкозаміди і поліпептидні антибіотики, антибіотики ряду ациламіно-пеніциліну;

- діуретики, хінідин і його ізомер хінін, солі магнію, блокатори кальцієвих каналів, солі літію, місцеві анестетики (лідокаїн внутрішньовенно, бупівакаїн епідурально) і невідкладне введення фенітоїну або β-адреноблокаторів.

Рекураризація відзначалася після постопераційного введення аміноглікозиду, лінкозаміду, поліпептидних та ациламіно-пеніцилінових антибіотиків, хінідину, хініну і солей магнію.

Послаблення ефекту

  • попереднє тривале введення фенітоїну або карбамазепіну;
  • інгібітори протеази (габексат, улінастатин);

· неостегмін, едрофоній, піридостигмін.

Зміна ефекту

  • введення інших недеполяризуючих міорелаксантів у комбінації з препаратом Есмерон® може спричиняти ослаблення або посилення нервово-м’язової блокади, залежно від черговості введення і від застосованого міорелаксанту;
  • суксаметоній, який слід вводити після препарату Есмерон®, може підсилювати або послаблювати нервово-м’язову блокаду, спричинену препаратом Есмерон®.

Вплив Есмерону® на інші лікарські засоби

Комбінація Есмерону® з лідокаїном може призводити до більш швидкого початку дії лідокаїну.

Діти

Офіційних досліджень взаємодії не проводилось. Наведені вище взаємодії та особливості застосування (див. відповідний розділ) для дорослих пацієнтів необхідно брати до уваги також при застосуванні рокуронію броміду дітям.

Сумісність при змішуванні з іншими лікарськими засобами.

Показано, що в номінальних концентраціях 0,5 мг/мл і 2 мг/мл Есмерон® сумісний з 0,9 % розчином натрію хлоридом, 5 % розчином глюкози, 5 % розчином глюкози в 0,9 % розчині натрію хлориду, стерильною водою для ін’єкцій, розчином Рінгера і Гемацелем (Haemaccel). Введення необхідно розпочинатися одразу ж після змішування, і воно має тривати протягом 24 годин. Невикористаний розчин слід знищити.

Особливостізастосування.

Есмерон повинен призначати лише анестезіолог із досвідом застосування препаратів, що блокують нервово-м’язову передачу; при застосуванні препарату слід мати готовими для термінового застосування засоби для контрольованої вентиляції легень, подачі кисню та інтубації трахеї.

Оскільки Есмерон® викликає параліч дихальних м’язів, хворим, яким вводять цей препарат, необхідно проводити штучну вентиляцію легень до адекватного відновлення самостійного дихання. Як і при застосуванні всіх міорелаксантів, важливо передбачити можливі труднощі інтубації трахеї, особливо у разі застосування препарату як складової методики швидкої послідовної індукції. Якщо виникають труднощі інтубації, що призводять до клінічної необхідності невідкладного припинення нервово-м’язової блокади, викликаної рокуронієм, слід розглянути питання про застосування препарату зворотної дії. Необхідно впевнитись, що пацієнт дихає самостійно, глибоко та регулярно, перед тим як він залишить операційну після анестезії.

Як при застосуванні інших міорелаксантів, повідомлялося про розвиток залишкової кураризації і після введення препарату Есмерон®. Щоб попередити ускладнення, які виникають у результаті залишкової кураризації, рекомендується проводити екстубацію тільки після відновлення у пацієнта нервово-м’язової провідності. У пацієнтів літнього віку (від 65 років) підвищується ризик залишкової нервово-м’язової блокади. Також слід враховувати й інші чинники, які можуть спричиняти залишкову кураризацію після екстубації у післяопераційний період (наприклад медикаментозна взаємодія або стан хворого). Якщо застосування міорелаксанту не є складовою стандартної клінічної практики, то слід розглянути можливість застосування препарату зворотної дії (наприклад сугамадекс або інгібітор ацетилхолінестерази), особливо у випадках, коли виникнення залишкової кураризації найбільш ймовірне.

Після введення міорелаксантів можуть виникати анафілактичні реакції. Завжди слід вживати запобіжні заходи, спрямовані на попередження таких реакцій. Запобіжні заходи слід застосовувати особливо при наявності анафілактичних реакцій на міорелаксанти в анамнезі, оскільки відомі випадки перехресної алергічної реакції на міорелаксанти.

У цілому після тривалого застосування міорелаксантів у хворих, які знаходяться у відділеннях інтенсивної терапії, відзначався тривалий параліч та/або слабкість скелетних м’язів. Для запобігання можливому подовженню нервово-м’язової блокади та/або передозуванню наполегливо рекомендується, щоб протягом усього періоду застосування міорелаксантів здійснювався моніторинг нервово-м’язової провідності, а також щоб пацієнти отримували адекватне знеболювання і седативні препарати. Більш того, міорелаксанти слід вводити у ретельно підібраних дозах відповідно до індивідуальної реакції хворого, причому введення слід проводити досвідченим лікарем або під його спостереженням, а також при використанні відповідної методики нервово-м’язового моніторингу.

Регулярно повідомлялося про виникнення міопатії після тривалого введення недеполяризуючих міорелаксантів у комбінації з терапією кортикостероїдами у відділенні інтенсивної терапії. Тому для пацієнтів, які отримують міорелаксанти і кортикостероїди, період застосування міорелаксанту має бути якомога коротшим.

Якщо для інтубації застосовувати суксаметоній, то введення Есмерону® слід відкласти до клінічного відновлення хворого після нервово-м’язової блокади, спричиненої суксаметонієм.

Чинники, які можуть вплинути на фармакокінетику та/або фармакодинаміку Есмерону®

Захворювання печінки та/або жовчовивідних шляхів і ниркова недостатність

Оскільки рокуронію бромід виводиться із сечею і жовчю, його слід з обережністю застосовувати пацієнтам із клінічно вираженими захворюваннями печінки та/або жовчовивідних шляхів та/або із нирковою недостатністю. У таких пацієнтів спостерігалася пролонгація дії рокуронію броміду при дозах 0,6 мг/кг маси тіла.

Збільшення часу циркуляції

Стани, пов’язані зі збільшенням часу циркуляції крові, такі як серцево-судинні захворювання, літній вік і набряки, що призводять до збільшення об’єму розподілу, можуть сприяти пізнішому початку дії препарату. Тривалість дії може бути також збільшеною внаслідок зниженого кліренсу плазми крові.

Захворювання нервово-м'язової системи

Як і інші міорелаксанти, Есмерон® слід з крайньою обережністю застосовувати у пацієнтів із захворюваннями нервово-м’язової системи або пацієнтів, які перенесли поліомієліт, оскільки реакція на м’язові релаксанти може бути в цих випадках істотно змінена. Величина і напрямок таких змін можуть бути дуже різними. У хворих із тяжкою міастенією або міастенічним синдромом (синдром Ітона-Ламберта) невеликі дози препарату Есмерон® можуть спричиняти виражену нервово-м’язову блокаду, тому дозу Есмерону® слід підбирати відповідно до індивідуальної реакції хворого.

Гіпотермія

При проведенні хірургічних втручань в умовах гіпотермії блокувальний вплив Есмерону® на нервово-м’язову систему посилюється, а тривалість дії подовжується.

Ожиріння

Як і інші міорелаксанти, Есмерон® може виявляти триваліший ефект, а спонтанне відновлення нервово-м’язової провідності після його застосування може бути тривалішим у хворих із ожирінням, коли доза розраховується, виходячи з реальної маси тіла.

Опіки

У пацієнтів з опіками може розвиватися резистентність до недеполяризуючих міорелаксантів. Рекомендовано титрувати дозу відповідно до реакції у пацієнта.

Стани, які можуть підсилити ефект Есмерону®

Гіпокаліємія (наприклад після тривалого блювання, діареї або лікування діуретиками), гіпермагніємія, гіпокальціємія (після масивних переливань крові), гіпопротеїнемія, зневоднення, ацидоз, гіперкапнія, кахексія.

У зв’язку з цим перед початком застосування Есмерону® необхідно, у разі можливості, усунути тяжкі порушення водно-електролітного балансу, зміни рН крові або зневоднення.

Застосуванняуперіодвагітностіабогодуваннягруддю.

Вагітність. Клінічні дані про дію препарату у період вагітності відсутні. Дослідження на тваринах не виявили прямої або непрямої шкідливої дії препарату на перебіг вагітності, розвитку ембріона/плода, пологи або постнатальний розвиток. Слід з обережністю призначати Есмерон® вагітним жінкам.

Кесарів розтин. Для проведення кесаріва розтину Есмерон® може бути використаний як частина методу швидкої послідовної індукції анестезії, якщо при цьому не очікується виникнення ускладнень при інтубації та введено достатню дозу анестетика, або після інтубації з введенням суксаметонію.

Застосування Есмерону® в дозі 0,6 мг/кг було безпечним у породіль, які перенесли кесарів розтин. Есмерон® не впливав на оцінку за шкалою Апгар, а також на м'язовий тонус та кардіореспіраторну адаптацію плода. За результатом аналізу пуповинної крові було встановлено, що лише незначна кількість рокуронію броміду проникає через плацентарний бар'єр, що не призводить до виникнення клінічних побічних ефектів у новонароджених.

Примітка 1. Дози 1,0 мг/кг були вивчені під час швидкої послідовної індукції анестезії в інших групах пацієнтів, за винятком пацієнтів, які перенесли кесарів розтин. Таким чином, тільки доза 0,6 мг/кг рекомендована для застосування у цій групі пацієнток.

Примітка 2. Поновлення нервово-м'язової провідності після введення міорелаксантів може бути сповільнене або незадовільне у пацієнток, які отримували солі магнію для лікування токсикозу вагітних, тому що солі магнію посилюють нервово-м'язову блокаду. Для таких пацієнтів дозу Есмерону® потрібно зменшити та проводити її титрування залежно від м'язової відповіді.

Годування груддю

Не встановлено, чи виділяється Есмерон® з грудним молоком. Дослідження на тваринах продемонстрували незначні рівні препарату у молоці. Есмерон можна застосовувати жінкам, які годують груддю, тільки в тому випадку, якщо, на думку лікаря, очікувана користь для матері переважає потенційний ризик для дитини.

Здатністьвпливатинашвидкістьреакціїприкеруванніавтотранспортомабо іншимимеханізмами. Оскільки препарат Есмерон® застосовують як допоміжний засіб при проведенні загальної анестезії, слід дотримуватися звичайних запобіжних заходів після загальної анестезії для амбулаторних пацієнтів.

Спосібзастосуваннятадози.Есмерон®, як і інші міорелаксанти, повинен вводити тільки лікар із досвідом застосування подібних препаратів, або препарат має вводитися під контролем такого спеціаліста. Препарат застосовувати тільки в умовах стаціонару. Есмерон® вводиться внутрішньовенно як болюсно, так і у вигляді безперервної інфузії.

Дозу Есмерону®, як і інших міорелаксантів, потрібно підбирати індивідуально для кожного пацієнта. При підборі дози слід брати до уваги метод анестезії і очікувану тривалість операції, метод премедикації та очікувану тривалість штучної вентиляції легенів, можливу взаємодію з іншими препаратами, що вводяться одночасно, а також загальний стан пацієнта.

Для оцінки ефективності нервово-м’язової блокади і відновлення нервово-м’язової провідності рекомендується використовувати відповідну методику нервово-м’язового моніторингу.

Засоби для інгаляційного наркозу підсилюють блокуючу дію препарату Есмерон® на нервово-м'язову передачу. Це посилення може стати клінічно значущим лише тоді, коли у процесі загальної анестезії концентрація введених інгаляційно речовин у тканинах досягає рівня, достатнього для такої взаємодії. Тому необхідно коригувати дозу Есмерону® шляхом введення найменших підтримуючих доз препарату через більші інтервали часу або ж максимального зниження швидкості інфузії під час тривалих (більше 1 години) процедур, що проводяться із застосуванням інгаляційного наркозу.

Для дорослих пацієнтів такі рекомендації щодо режиму дозування можна використовувати у якості загальної схеми при проведенні трахеальної інтубації, для забезпечення м'язової релаксації при операціях різної тривалості, а також для використання у відділенні інтенсивної терапії.

Хірургічні процедури

Інтубація трахеї

Стандартна доза рокуронію броміду, після якої належні умови для інтубації трахеї встановлюються приблизно через 60 секунд майже у всіх пацієнтів, під час звичайної анестезії становить 0,6 мг/кг маси тіла. При проведенні швидкої послідовної індукції анестезії рекомендована доза рокуронію броміду 1 мг/кг маси тіла. При застосуванні рокуронію броміду у дозі 0,6 мг/кг маси тіла для проведення швидкої послідовної індукції анестезії рекомендується проводити інтубацію трахеї пацієнта через 90 секунд після введення Есмерону®.

Стосовно застосування рокуронію броміду протягом швидкої послідовної індукції анестезії пацієнткам, яким проводиться кесарів розтин, див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю».

Підтримувальні дози

Рекомендована підтримувальна доза рокуронію броміду становить 0,15 мг/кг маси тіла; у разі тривалого інгаляційного наркозу її слід зменшити до 0,075-0,1 мг/кг маси тіла. Підтримувальні дози краще всього вводити у той момент, коли амплітуда м’язових скорочень відновилась до 25 % від контрольного рівня або при появі 2-3 відповідей при моніторингу у режимі послідовної чотирирозрядної стимуляції (TOF).

Безперервна інфузія

Якщо Есмерон® вводять шляхом безперервної інфузії, рекомендується вводити навантажувальну дозу 0,6 мг/кг маси тіла. Коли нервово-м’язова провідність почне відновлюватися, слід розпочати інфузійне введення. Швидкість інфузії слід підібрати так, щоб скорочувальна реакція скелетних м’язів знаходилася на рівні 10 % від контрольного рівня або підтримки 1-2 відповідей при моніторингу у режимі чотирирозрядної стимуляції. У дорослих при внутрішньовенній загальній анестезії швидкість інфузії, необхідна для підтримки нервово-м’язового блоку на цьому рівні, становить 0,3-0,6 мг/кг/год, а при інгаляційному наркозі – 0,3-0,4 мг/кг/год. Рекомендується проводити постійний моніторинг нервово-м’язової провідності, оскільки необхідна швидкість інфузії може бути різною при різних методах анестезії і для різних пацієнтів.

Діти

Для новонароджених (0-27 днів), немовлят (28 днів-2 місяці), дітей раннього віку (3 місяці-23 місяці), дітей старшого віку (2-11 років) і підлітків (12-17 років) рекомендована доза для інтубації під час звичайної анестезії і підтримувальна доза такі ж самі, як і для дорослих. Однак тривалість дії разової дози при інтубації буде довшою у новонароджених та немовлят, ніж у старших дітей.

Для безперервного введення препарату дітям (за винятком дітей 2-11 років) швидкість інфузії така ж сама, як і для дорослих. Для дітей віком 2-11 років може бути необхідною вища швидкість інфузії. Для дітей 2-11 років початкові швидкості інфузії рекомендуються такі ж, як і для дорослих, а під час процедури їх необхідно скоригувати для підтримки амплітуди м’язових скорочень на рівні 10 % від контрольної амплітуди або для підтримки 1-2 відповідей при моніторингу у режимі чотирирозрядної стимуляції.

Досвід застосування рокуронію броміду при швидкій послідовній індукції у дітей є обмеженим, тому рокуронію бромід не рекомендується для покращення умов трахеальної інтубації під час швидкої послідовної індукції у дітей.

Дозування для пацієнтів літнього віку, пацієнтів із захворюваннями печінки і/або жовчовивідних шляхів та/або з нирковою недостатністю.

Стандартна доза Есмерону® для інтубації хворих літнього віку (>65 років), пацієнтів із захворюваннями печінки і/або жовчовивідних шляхів та/або з нирковою недостатністю під час звичайної анестезії становить 0,6 мг/кг маси тіла. Дозу 0,6 мг/кг слід розглядати для швидкої послідовної індукції анестезії у пацієнтів, у яких очікують довгу тривалість дії. Незалежно від техніки анестезії, що застосовується, рекомендована підтримуюча доза для таких пацієнтів становить 0,075-0,1 мг/кг рокуронію броміду, а рекомендована швидкість інфузії становить 0,3-0,4 мг/кг/год (див. також «Безперервна інфузія»).

Дозування у пацієнтів з надмірною масою тіла та ожирінням

При застосуванні препарату пацієнтам із надмірною масою тіла або ожирінням (маса тіла яких на 30 % або більше перевищує стандартну масу тіла) дози слід зменшувати з урахуванням стандартної маси тіла.

Застосування у відділенні інтенсивної терапії

Інтубація трахеї

При ендотрахеальній інтубації застосовувати ті самі дози, що й при хірургічних втручаннях.

Підтримуючі дози

Рекомендується застосовувати рокуронію бромід у початковій навантажувальній дозі 0,6 мг/кг маси тіла з подальшою безперервною інфузією відразу після того, як ступінь м’язових скорочень відновиться до 10 % від контрольного рівня або буде отримано 1-2 відповіді при моніторингу у режимі чотирирозрядної стимуляції. Дози рокуронію броміду завжди слід титрувати залежно від ефективності у кожного окремого пацієнта. Рекомендована початкова швидкість інфузії для підтримки нервово-м’язової блокади на рівні 80-90 % (1-2 відповідей при стимуляції у режимі TOF) у дорослих пацієнтів становить 0,3-0,6 мг/кг/год протягом першої години введення, після чого протягом 6-12 годин необхідно знижувати швидкість введення відповідно до індивідуальної реакції пацієнта. Після цього індивідуальні вимоги щодо дози залишаються відносно постійними.

У контрольованих клінічних дослідженнях була виявлена велика варіабельність між пацієнтами відносно годинної швидкості інфузії з середнім значенням 0,2-0,5 мг/кг/год. залежно від причини і ступеня органного порушення, супутнього медикаментозного лікування та індивідуальних характеристик пацієнта. Для забезпечення оптимального контролю кожного пацієнта наполегливо рекомендується проводити моніторинг нервово-м’язової провідності. Досліджено введення препарату тривалістю до 7 днів.

Пацієнти особливих груп

Препарат не рекомендується застосовувати для проведення штучної вентиляції легень при інтенсивній терапії дітей та хворих літнього віку через відсутність даних з безпеки та ефективності препарату для цих категорій пацієнтів.

Діти

Есмерон® застосовують педіатричним пацієнтам: новонародженим (0-27 днів), немовлятам (28 днів-2 місяці), дітям раннього віку (3 місяці-23 місяці), дітям старшого віку (2-11 років) і підліткам (12-17 років).


Передозування

У разі передозування та тривалої нервово-м’язової блокади пацієнту необхідно проводити підтримуючу вентиляцію легенів та седативну терапію. В цій ситуації існують два шляхи для оборотності нервово-м'язової блокади:

(1) дорослим сугамадекс можна застосувати для оборотності інтенсивної (прогресуючої) та глибокої блокади. Доза сугамадексу залежить від рівня нервово-м’язової блокади. Застосування сугамадексу з метою оборотності нервово-м’язової блокади рекомендовано лише для дорослих. Існують особливі обставини, при яких можна застосовувати сугамадекс (див. розділ «Фармакодинаміка»).

(2) Після початку спонтанного відновлення дихання слід ввести у відповідних дозах інгібітор ацетилхолінестерази (наприклад неостигмін, едрофоній, піридостигмін) або сугамадекс. Якщо введення інгібітору ацетилхолінестерази не знімає блокувального ефекту Есмерону®, необхідно продовжувати штучну вентиляцію легень, поки не відновиться самостійне дихання. Повторне введення інгібітору ацетилхолінестерази може бути небезпечним.

У дослідженнях на тваринах тяжка форма пригнічення серцево-судинної функції, що призводить до серцевого колапсу, не спостерігалася, поки не була введена кумулятивна доза 750 × ED90 (135 мг рокуронію броміду на кг маси тіла).

Побічніреакції

Найчастіше спостерігалися такі побічні реакції, пов’язані із застосуванням препарату: біль/реакція в місці ін’єкції, зміни основних показників життєдіяльності і збільшення тривалості нервово-м’язової блокади. У ході постмаркетингового спостереження найчастіше повідомлялося про такі серйозні побічні реакції: анафілактичні і анафілактоїдні реакції, а також пов’язані з ними симптоми. (див. також таблицю нижче).

Клас системи органів

Частота появи1

Нечасто/рідко2
(1/10 000)

Дуже рідко

(1/10 000)

Порушення з боку імунної системи

Підвищена чутливість, анафілактична реакція, анафілактоїдна реакція, анафілактичний шок, анафілактоїдний шок

Порушення з боку нервової системи

В’ялий параліч

Порушення з боку серцевої системи

Тахікардія

Порушення з боку судинної системи

Гіпотензія

Судинний колапс та шок, приливи крові

Порушення з боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння

Бронхоспазм

Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин

Ангіоневротичний набряк, кропив’янка, висип, еритематозний висип

Порушення з боку скелетно-м’язового апарату та сполучної тканини

Слабкість м’язів3, стероїдна міопатія3

Порушення загального стану та порушення, пов’язані зі способом застосування препарату

Неефективність препарату, послаблення дії препарату/ терапевтичного ефекту, посилення дії препарату/ терапевтичного ефекту, біль у місці ін'єкції, реакція у місці ін'єкції

Набряк обличчя

Злоякісна гіпертермія

Травми, отруєння та ускладнення після процедур

Подовження нервово-м’язової блокади, затримане відновлення після анестезії

Ускладнення анестезії з боку дихальних шляхів

1 Частота визначена за звітами постмаркетингового нагляду та даними літератури.

2 Данні пост-маркетингового нагляду не дозволяють підрахувати точну кількість випадків. З цієї причини, частоту виникнення було розділено на 2, а не на 5 категорій.

3 Після довготривалого застосування реанімаційних заходів.

Анафілактичні реакції

Повідомлялося, хоча і дуже рідко, про виникнення тяжких анафілактичних реакцій у результаті застосування міорелаксантів, включаючи Есмерон®. Анафілактичні/ анафілактоїдні реакції: бронхоспазм, серцево-судинні порушення (наприклад артеріальна гіпотензія, тахікардія, циркуляторний колапс – шок), зміни з боку шкіри та слизових оболонок (наприклад ангіоневротичний набряк, кропив'янка). У деяких випадках ці реакції були летальними. Через можливу тяжкість цих реакцій завжди необхідно враховувати імовірність їх виникнення і вживати відповідних запобіжних заходів.

Вивільнення гістаміну та гістамінні реакції

Оскільки застосування міорелаксантів може зумовити вивільнення гістаміну як локально в місці ін'єкції, так і системно, при введенні цих препаратів завжди необхідно враховувати можливе виникнення свербежу та еритематозних реакцій у місці ін'єкції та/або загальних реакцій, зумовлених гістаміном (анафілактоїдних) реакцій.

У ході клінічних досліджень виявляли лише незначне підвищення середнього рівня гістаміну в плазмі після швидкого болюсного введення рокуронію броміду в дозі 0,3-0,9 мг/кг маси тіла.

Подовження нервово-м’язової блокади

Найчастішою побічною реакцією внаслідок застосування недеполяризуючих міорелаксантів як класу є подовження періоду їх фармакологічної дії, що виходить за межі необхідного періоду часу. Ступінь цієї реакції може варіювати від скелетно-м’язової слабкості до глибокого і тривалого паралічу скелетних м’язів, що призводить до дихальної недостатності або апное.

Міопатія

Повідомлялося про міопатію після застосування різних міорелаксантів у комбінації з кортикостероїдами у відділенні інтенсивної терапії.

Реакції у місці ін’єкції

Під час швидкої послідовної індукції анестезії повідомлялося про відчуття болю при ін’єкції, особливо коли хворий ще знаходиться при свідомості, і зокрема коли як препарат індукції застосували пропофол. У клінічних дослідженнях біль при ін’єкції відзначався у 16 % пацієнтів, яким проводилася швидка послідовна індукція анестезії із застосуванням пропофолу, і менш ніж у 0,5 % пацієнтів, яким проводилася швидка послідовна індукція анестезії із застосуванням фентанілу та тіопенталу.


Діти

Метааналіз 11 клінічних досліджень у дітей (n=704) із застосуванням
рокуронію броміду (до 1 мг/кг) ідентифікував тахікардію як побічну реакцію препарату з частотою 1,4%.

Термінпридатності. 3 роки.

Умовизберігання. Зберігати в при температурі від 2° до 8°C у недоступному для дітей місці.

Особливі умови зберігання. Препарат можна зберігати не в холодильнику при температурі до 30°С не більше 12 тижнів. Після зберігання Есмерону® поза холодильником його не можна повертати у холодильник для подальшого зберігання.

Після розведення препарату розчинами для інфузій, зазначеними у розділі «Сумісність при змішуванні з іншими лікарськими засобами», хімічна та фізична стабільність при застосуванні була продемонстрована протягом 72 годин при температурі 30 °С. З мікробіологічної точки зору розведений препарат необхідно використати негайно.

Якщо розчин не використано негайно, відповідальним за час зберігання та умови його зберігання є лікар, який вводить препарат. Цей час не повинен перевищувати 24 годин при температурі 2-8 °С за умови, якщо розведення препарату відбулося з дотриманням умов суворої асептики.

Несумісність

Встановлено фізичну несумісність препарату Есмерон® з розчинами, що містять: амфотерицин В, амоксицилін, азатіоприн, цефазолін, клоксацилін, дексаметазон, діазепам, еноксимон, еритроміцин, фамотидин, фуросемід, гідрокортизону натрію сукцинат, інсулін, інтраліпід, метогекситал, метилпреднізолон, преднізолону натрію сукцинат, тіопентал, триметоприм і ванкоміцин.

Есмерон® також не можна змішувати з іншими лікарськими засобами, за винятком 0,9% розчину натрію хлориду для внутрішньовенних інфузій, 5% розчину глюкози для внутрішньовенних інфузій, 5% розчину глюкози і 0,9% розчину натрію хлориду для внутрішньовенних інфузій, води для ін’єкцій, лактатного розчину Рінгера, гемацелу 35.

Якщо Есмерон® вводиться через одну інфузійну систему з іншими лікарськими препаратами, необхідно ретельно промивати систему (наприклад 0,9 % розчином NaCl) між введенням розчину Есмерон® і препаратів, які з ним не сумісні, а також якщо сумісність не встановлена.

Упаковка

По5 мл (50 мг) розчину у скляному флаконі; 10 або 12 флаконів у картоннійкоробці.

По 10 мл (100 мг) розчину у скляному флаконі; 10 флаконів у картоннійкоробці.

Категоріявідпуску.За рецептом. За спеціальним замовленням зі стаціонару.

Виробник

Н.В. Органон, Нідерланди/N.V.Organon, the Netherlands.

Місцезнаходження

5349 АВ Осс, Клоостерштраат 6, Нідерланди/5349 AB Oss, Kloosterstraat 6, the Netherlands.

Конец текста официальной инструкции

Дополнительная информация

Реклама препарата: 
реклама препарата Эсмерон® на территории Украины запрещена.
Фармакотерапевтическая группа: 
Міорелаксанти з периферичним механізмом дії.
Примечания
* - инструкция не переведена на русский язык. На странице предоставлена украиноязычная версия инструкции.
Количество просмотров: 40.