Интеленс®

МНН: 
Код ATХ: 
J05AG04
Регистрационный номер: 
UA/9963/01/02
Срок действия регистрационного удостоверения: 
09.09.2014 до 09.09.2019
Название на английском: 
INTELENCE®

Склад

діюча речовина: etravirine;

1 таблетка містить 200 мг етравірину;

допоміжні речовини: гіпромелоза, целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний безводний,  натрію кроскармелоза,  магнію стеарат,  целюлоза мікрокристалічна силікатована.

Лікарська форма. Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: білі або майже білі продовгуваті двоопуклі таблетки з гравіюванням «Т200» з одного боку.

Фармакотерапевтична група

Противірусні засоби для системного застосування, ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази. Код АТХ J05A G04.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії. Етравірин є ненуклеозидним інгібітором зворотної транскриптази (ННІЗТ) вірусу імунодефіциту людини – ВІЛ-1. Етравірин безпосередньо зв’язується зі зворотною транскриптазою і блокує РНК-залежну і ДНК-залежну активність ДНК-полімерази, спричиняючи руйнування каталітичних ділянок цього ферменту.

Противірусна активність in vitro. Етравірин є активним щодо ізолятів ВІЛ-1 дикого типу у Т-клітинних лініях та первинно інфікованих клітинах із середніми значеннями ЕС50 від 0,9 до 5,5 нМ. Етравірин має противірусну активність відносно широкого кола представників групи М ВІЛ-1 (субтипи А, В, С, D, E, F, G) і первинно інфікованих ізолятів групи О ВІЛ-1, для яких його середня ефективна концентрація (ЕС50) варіює від 0,3 до 1,7 нМ і від 11,5 до 21,7 нМ відповідно. Хоча invitro етравірин активний щодо ВІЛ-2 дикого типу з середніми значеннями ЕС50 від 5,7 до 7,2 нМ, лікування інфекції ВІЛ-2 етравірином не рекомендується через відсутність клінічних даних. Етравірин зберігає активність проти штамів ВІЛ-1, резистентних до нуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази/ інгібіторів протеази. Також етравірин демонструє кратність зміни ЕС50 ≤ 3 проти 60 % з 6 171 клінічного ізоляту, резистентного до ненуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази.

Резистентність. Ефективність етравірину, пов’язана з резистентністю до ненуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази, в основному аналізувалася при застосуванні етравірину у комбінації з дарунавіром/ритонавіром (дослідження DUET-1 та DUET-2). Інгібітори протеази, такі як дарунавір/ритонавір, показали вищий бар’єр резистентності порівняно з іншими класами антиретровірусних препаратів. Контрольні точки для зниженої ефективності етравірину (> 2 етравіринасоційованих мутацій на початку) використовували, коли етравірин застосовували у комбінації з інгібіторами протеази. Ці контрольні точки можуть бути нижчими у комбінованій антиретровірусній терапії, яка не включає інгібітори протеази.

У фазі ІІІ досліджень DUET-1 та DUET-2 мутаціями, які частіше виникали у пацієнтів з невдалим вірусологічним результатом лікування комбінаціями, що містили етравірин, були V108I, V179F, V179I, V181C та Y181I, які зазвичай виникали на тлі інших численних мутацій, резистентних до ненуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази. У всіх інших дослідженнях, які проводилися з препаратом Інтеленс®, у ВІЛ-1-інфікованих пацієнтів найчастіше виникали такі види мутацій: L100I, E138G, V179F, V179I, Y181C та H221Y.

Перехресна резистентність. Пацієнтів, у яких лікування із застосуванням етравірину виявилося неефективним з вірусологічної точки зору, не рекомендується лікувати ефавіренцом та/або невірапіном.

Фармакокінетика.

Фармакокінетичні властивості вивчалися за участю дорослих здорових добровольців та ВІЛ-1-інфікованих пацієнтів (дорослі та діти), яких вже лікували раніше. У хворих на ВІЛ-1 концентрації етравірину були нижчими (35–50  %), ніж у здорових добровольців.

Абсорбція. Абсолютна біодоступність етравірину невідома через відсутність внутрішньовенної форми. Після прийому внутрішньо з їжею максимальна концентрація етравірину у плазмі крові досягається протягом 4 годин. У здорових добровольців абсорбція етравірину не змінювалася при супутньому прийомі внутрішньо ранітидину або омепразолу, лікарських засобів, що підвищують шлунковий рН.

Вплив їжі на абсорбцію. Системний вплив (AUC) етравірину знижувався приблизно на 50 % при застосуванні препарату Інтеленс® натщесерце порівняно із застосуванням препарату після їди. Тому Інтеленс® слід застосовувати після прийому їжі.

Розподіл. In vitro майже 99,9 % етравірину зв’язується білками плазми крові, переважно з альбуміном (99,6 %) і з О±1-кислим глікопротеїном (97,66–99,02 %). Розподіл етравірину в інших рідинах організму (наприклад, цереброспінальна рідина, секрет статевих шляхів) у людей не вивчали.

Біотрансформація. Експерименти in vitro з мікросомами печінки людини показали, що етравірин переважно піддається окиснювальному метаболізму під дією печінкових ізоферментів родини CYP450 (CYP3А) і меншою мірою – під дією ізоферментів родини CYP2С, а далі відбувається глюкуронідація.

Елімінація. Після прийому внутрішньо дози міченого 14С-етравірину 93,7 % і 1,2 % прийнятої дози виявляли у калі та сечі відповідно. На частку незміненого етравірину у калі припадало 81,2–86,4% прийнятої дози. Незмінений етравірин у калі – лікарська  субстанція, що не всмокталася. У сечі незмінений етравірин не виявлявся. Кінцевий період напіввиведення етравірину становив близько 30–40 годин.

Особливі категорії пацієнтів

Діти

Фармакокінетика етравірину 101 пацієнта віком від 6 до 18 років та масою тіла не менше 16 кг, яким уже застосовували антиретровірусне лікування, показала, що розподіл етравірину у дозах, залежних від маси тіла (5,2 мг/кг маси тіла двічі на добу), був порівнянним з розподілом у дорослих при прийомі етравірину у дозі 200 мг 2 рази на добу (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Діти

Фармакокінетика етравірину у пацієнтів віком до 6 років на даний час досліджується. На сьогодні недостатньо даних, щоб рекомендувати дозування для дітей віком до 6 років і масою тіла менше 16 кг (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Пацієнти літнього віку. Фармакокінетичний аналіз окремих груп ВІЛ-інфікованих пацієнтів показав, що фармакокінетика етравірину незначно відрізняється у віковому діапазоні від 18 до 77 років (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування»).

Стать. Значних відмінностей фармакокінетики етравірину у чоловіків та жінок виявлено не було, у дослідження було включено обмежену кількість жінок.

Расова приналежність. Фармакокінетичний аналіз дії етравірину у ВІЛ-інфікованих пацієнтів показав, що у розподілі етравірину немає відмінностей між європеоїдами, латиноамериканцями та негроїдами. Фармакокінетика представників інших рас не була достатньо оцінена.

Печінкова недостатність. Етравірин метаболізується і виводиться переважно печінкою. Під час дослідження, у якому брали участь 8 пацієнтів з легким ступенем порушення функції печінки (клас А за Чайлдом–П’ю), 8 пацієнтів з контрольної групи та 8 пацієнтів з помірним ступенем порушення функції печінки (клас В за Чайлд–П’ю), виявилося, що після застосування багаторазових доз фармакокінетичні параметри етравірину не змінювалися у пацієнтів з легкими та помірними порушеннями функції печінки. Концентрації незв’язаної речовини не оцінювалися. Можна очікувати збільшення концентрації незв’язаної речовини. У пацієнтів з тяжким ступенем порушення функції печінки (клас С за Чайлдом–П’ю) фармакокінетику препарату Інтеленс® не вивчали, тому застосування препарату Інтеленс® не рекомендується даній категорії пацієнтів (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування»).

Пацієнти, одночасно інфіковані вірусом гепатиту В та/або вірусом гепатиту С. Фармакокінетичний аналіз досліджень окремих груп пацієнтів DUET-1 та DUET-2 показав знижений кліренс (потенційно веде до посилення дії та зміни профілю безпеки) препарату Інтеленс® у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, одночасно інфікованих вірусом гепатиту В та/або вірусом гепатиту С. Через недостатність даних щодо пацієнтів, одночасно інфікованих вірусом гепатиту В та/або С, слід з обережністю застосовувати Інтеленс® пацієнтам цієї групи.

Ниркова недостатність. У пацієнтів з нирковою недостатністю фармакокінетику етравірину не вивчали. Результати дослідження балансу маси з міченим 14С-етравірином показали, що із сечею елімінується менше 1,2 % застосованої дози. Незмінений етравірин у сечі не виявлений, отже, вплив порушень функції нирок на елімінацію етравірину є мінімальним. Оскільки етравірин має дуже високу здатність зв’язуватися з білками плазми крові, він навряд чи може видалятися з організму в будь-яких значних кількостях шляхом гемодіалізу або перитонеального діалізу (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Вагітність та післяпологовий період.

У клінічному дослідженні оцінювали застосування етравірину у дозі 200 мг двічі на добу у комбінації з іншими антиретровірусними засобами 15 вагітним жінкам у ІІ та ІІІ триместрах вагітності, а також у післяпологовий період. Загальна експозиція етравірину після прийому у дозі 200 мг двічі на добу у складі антиретровірусної терапії в цілому була вищою у період вагітності порівняно з післяпологовим періодом. Підвищення концентрації незв’язаного етравірину було менш значущим.

У жінок, які отримували етравірин у дозі 200 мг двічі на добу, спостерігалися більш високі середні значення Cmax, AUC12 год та Cmin у період вагітності порівняно з післяпологовим періодом. Протягом ІІ і ІІІ триместрів вагітності середні значення цих параметрів були подібними. Значення Cmin, Cmax та AUC12 год загального етравірину були відповідно в 1,2, 1,4 та у 1,4 раза вищими у ІІ триместрі, ніж у післяпологовий період і в 1,1, 1,4 та в 1,2 раза вищими протягом ІІІ триместру вагітності, ніж у післяпологовий період.

Клінічні характеристики

Показання

Інтеленс® у складі комбінованої терапії з інгібітором протеази та іншими антиретровірусними лікарськими засобами показаний для лікування інфекції, спричиненої вірусом імунодефіциту людини – ВІЛ-1, у дорослих пацієнтів та дітей з масою тіла від 30 кг, які отримували антиретровірусні препарати (див. розділи «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Фармакодинаміка»).

Це показання ґрунтується на аналізі двох 48–тижневих клінічних досліджень ІІІ фази за участю дорослих пацієнтів, що раніше отримували інтенсивне лікування, під час яких Інтеленс® застосовували у комбінації з оптимізованим фоновим режимом, що включав застосування дарунавіру/ритонавіру (див. розділ «Фармакодинаміка»). Показання для дітей ґрунтуються на аналізі 48–тижневого непорівняльного дослідження ІІ фази застосування антиретровірусних лікарських засобів дітям.

Протипоказання

Гіперчутливість до етравірину або до будь-якого іншого компонента препарату.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Лікарські засоби, що впливають на концентрацію етравірину в плазмі.

Етравірин метаболізується ізоферментами CYP3А4, CYP2С9 та CYP2С19, а його метаболіти піддаються глюкуронідації під впливом ферменту УДФ-глюкуронозилтрансферази. Лікарські засоби, що індукують CYP3А4, CYP2С9 та CYP2С19, можуть прискорювати кліренс етравірину, внаслідок чого знижується його концентрація у плазмі крові.

Одночасне застосування з лікарськими засобами, що пригнічують CYP3А4, CYP2С9 та CYP2С19, можуть уповільнювати кліренс етравірину, внаслідок чого збільшується його концентрація у плазмі крові.

Лікарські засоби, на метаболізм яких впливає етравірин.

Етравірин є слабким індуктором ізоферменту CYP3А4. Одночасне застосування препарату Інтеленс® і препаратів, що переважно метаболізуються CYP3А4, може призводити до зниження концентрації таких препаратів у плазмі крові і, отже, послаблювати або скорочувати їх терапевтичні ефекти.

Крім того, етравірин є слабким інгібітором ізоферментів CYP2С9 та CYP2С19. Етравірин також є слабким інгібітором Р-глікопротеїну (Р-гп). Одночасне застосування етравірину та препаратів, які метаболізуються переважно CYP2С9 та CYP2С19, може підвищувати концентрацію таких препаратів у плазмі крові і, отже, посилювати або пролонгувати їхні терапевтичні або побічні ефекти або змінювати профіль їх побічних реакцій.

Вже відомі взаємодії з антиретровірусними та іншими препаратами і взаємодії, що припускаються, наведені у таблиці 1.

Взаємодії між етравірином та лікарськими засобами, що застосовуються одночасно, зазначені у таблиці 1 (збільшення показника позначається як «в†‘», зменшення – «в†“», без змін – «в†”», не досліджувалося – «НД», довірчий інтервал – «ДІ»).

Таблиця 1

Взаємодія та дози, рекомендовані при застосуванні з іншими лікарськими засобами

Лікарські засоби

Впливи на лікарські засоби

метод найменших квадратів,

середнє значення

(90 % ДІ; 1,00=немає впливу)

Рекомендації щодо

 застосування

ПРОТИІНФЕКЦІЙНІ

Антиретровірусні

Нуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази

Диданозин

400 мг 1 раз на добу

диданозин

AUC ↔ 0,99 (0,79–1,25)

Cmin НД

Cmax ↔ 0,91 (0,58–1,42)

етравірин

AUC ↔ 1,11 (0,99–1,25)

Cmin ↔ 1,05 (0,93–1,18)

Cmax ↔ 1,16 (1,02–1,32)

Не спостерігається значного впливу на фармакокінетичні параметри диданозину та етравірину. Інтеленс® та диданозин можна застосовувати без корекції доз.

Тенофовіру дизопроксилу фумарат

300 мг 1 раз на добу

тенофовір

AUC ↔ 1,15 (1,09–1,21)

Cmin ↑ 1,19 (1,13–1,26)

Cmax ↑ 1,15 (1,04–1,27)

етравірин

AUC ↓ 0,81 (0,75–0,88)

Cmin ↓ 0,82 (0,73–0,91)

Cmax ↓ 0,81 (0,75–0,88)

Не спостерігається значного впливу на фармакокінетичні параметри тенофовіру та етравірину. Інтеленс® та тенофовір можна застосовувати без корекції доз.

Інші нуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази

Не досліджувався, але взаємодії не очікується, оскільки інші інгібітори (наприклад, абакавір, емтрицитабін, ламівудин, ставудин та зидовудин) елімінуються переважно нирками.

Етравірин можна застосовувати з цими нуклеозидними інгібіторами зворотної транскриптази без корекції доз.

Ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази

Ефавіренц

Невірапін

Рилпівірин

Не встановлено додаткової ефективності від застосування двох ненуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази. Одночасне застосування Інтеленсу® з ефавіренцом або невірапіном може спричинити значне зниження концентрації етравірину у плазмі крові та втрату терапевтичного ефекту Інтеленсу®.

Одночасне застосування Інтеленсу® з рилпівірином може спричинити зменшення концентрації рилпівірину у плазмі крові та втрату його терапевтичного ефекту.

Не рекомендується застосовувати Інтеленс® одночасно з іншими ненуклеозидними інгібіторами зворотної транскриптази.

Інгібітори протеази ВІЛ (без застосування низьких доз ритонавіру)

Індинавір

Одночасне застосування препарату Інтеленс® з індинавіром може спричинити значне зменшення концентрації індинавіру у плазмі крові та втрату терапевтичного ефекту індинавіру.

Не рекомендується застосовувати Інтеленс® одночасно з індинавіром.

Нелфінавір

Не досліджувався. Очікується, що Інтеленс® буде підвищувати концентрації нелфінавіру у плазмі крові.

Не рекомендується застосовувати Інтеленс® одночасно з нелфінавіром.

Інгібітори протеази ВІЛ – потенційовані (із застосуванням низьких доз ритонавіру)

Атазанавір/ ритонавір

300/100 мг 1 раз на добу

атазанавір

AUC ↓ 0,86 (0,79–0,93)

Cmin ↓ 0,62 (0,55–0,71)

Cmax ↔ 0,97 (0,89–1,05)

етравірин

AUC ↑ 1,30 (1,18–1,44)

Cmin ↑ 1,26 (1,12–1,42)

Cmax ↑ 1,30 (1,17–1,44)

Інтеленс® та атазанавір/ритонавір можна застосовувати без корекції доз.

Дарунавір/ ритонавір

600/100 мг 2 рази на добу

дарунавір

AUC ↔ 1,15 (1,05–1,26)

Cmin ↔ 1,02 (0,90–1,17)

Cmax ↔ 1,11 (1,01–1,22)

етравірин

AUC ↓ 0,63 (0,54–0,73)

Cmin ↓ 0,51 (0,44–0,61)

Cmax ↓ 0,68 (0,57–0,82)

Інтеленс® та дарунавір/ритонавір можна застосовувати без корекції доз.

Фосампренавір/ ритонавір
700/100 мг 2 рази на добу

ампренавір

AUC ↑ 1,69 (1,53–1,86)

Cmin ↑ 1,77 (1,39–2,25)

Cmax ↑ 1,62 (1,47–1,79)

етравірин

AUC ↔a

Cmin ↔a

Cmax ↔a

При одночасному застосуванні з Інтеленсом® ампренавіру/ритонавіру та фосампренавіру/ритонавіру може потребуватися зменшення дози. Для зменшення дози можна застосовувати пероральний розчин.

Лопінавір/ ритонавір

(таблетки)

400/100 мг 2 рази на добу

лопінавір

AUC ↔ 0,87 (0,83–0,92)

Cmin ↓ 0,80 (0,73–0,88)

Cmax ↔ 0,89 (0,82–0,96)

етравірин

AUC ↓ 0,65 (0,59–0,71)

Cmin ↓ 0,55 (0,49–0,62)

Cmax ↓ 0,70 (0,64–0,78)

Інтеленс® та лопінавір/ритонавір можна застосовувати без корекції доз.

Саквінавір/ ритонавір

1000/100 мг 2 рази на добу

саквінавір

AUC ↔ 0,95 (0,64–1,42)

Cmin ↓ 0,80 (0,46–1,38)

Cmax ↔ 1,00 (0,70–1,42)

етравірин

AUC ↓ 0,67 (0,56–0,80)

Cmin ↓ 0,71 (0,58–0,87)

Cmax ↓ 0,63 (0,53–0,75)

Інтеленс® та саквінавір/ритонавір можна застосовувати без корекції доз.

Типранавір/ ритонавір
500/200 мг 2 рази на добу

типранавір

AUC ↑ 1,18 (1,03–1,36)

Cmin ↑ 1,24 (0,96–1,59)

Cmax ↑ 1,14 (1,02–1,27)

етравірин

AUC ↓ 0,24 (0,18–0,33)

Cmin ↓ 0,18 (0,13–0,25)

Cmax ↓ 0,29 (0,22–0,40)

Не рекомендується одночасно застосовувати типранавір/ ритонавір та Інтеленс® (див. розділ «Особливості застосування»).

Антагоністи CCR5

Маравірок

300 мг 2 рази на добу

Маравірок/ дарунавір/

ритонавір

150/600/100 мг 2 рази на добу

маравірок

AUC ↓ 0,47 (0,38–0,58)

Cmin ↓ 0,61 (0,53–0,71)

Cmax ↓ 0,40 (0,28–0,57)

етравірин

AUC ↔ 1,06 (0,99–1,14)

Cmin ↔ 1,08 (0,98–1,19)

Cmax ↔ 1,05 (0,95–1,17)

маравірок*

AUC ↑ 3,10 (2,57–3,74)

Cmin ↑ 5,27 (4,51–6,15)

Cmax ↑ 1,77 (1,20–2,60)

* Порівняно з дозою маравіроку 150 мг 2 рази на добу.

Рекомендована доза маравіроку у комбінації з Інтеленсом® та потужними CYP3A інгібіторами становить 150 мг 2 рази на добу, за винятком фосампренавіру/ритонавіру (доза маравіроку 300 мг 2 рази на добу). Коригування дози Інтеленсу® не потрібне (див. розділ «Особливості застосування»).

Інгібітори злиття

Енфувіртид

90 мг 2 рази на добу

етравірин*

AUC ↔a

C0h ↔a

Концентрації енфувіртиду не досліджувалися, не очікується взаємодії.

*З огляду на популяційні

фармакокінетичні аналізи.

Не очікується взаємодії між препаратом Інтеленс® та енфувіртидом при одночасному застосуванні.

Інгібітори інтегрази

Долутегравір

50 мг 1 раз на добу

Долутегравір + дарунавір/

ритонавір

50 мг 1 раз на добу + 600/100 мг 2 рази на добу

Долутегравір + лопінавір/ритонавір 50 мг 1 раз на добу + 400/100 мг 2 рази на добу

долутегравір

AUC ↓ 0,29 (0,26–0,34)

Cmin ↓ 0,12 (0,09–0,16)

Cmax ↓ 0,48 (0,43–0,54)

етравірин

AUC ↔ а

Cmin ↔ а

Cmax ↔ а

долутегравір

AUC ↓ 0,75 (0,69–0,81)

Cmin ↓ 0,63 (0,52–0,77)

Cmax ↓ 0,88 (0,78–1,00)

етравірин

AUC ↔ а

Cmin ↔ а

Cmax ↔ а

долутегравір

AUC ↔ 1,11 (1,02–1,20)

Cmin ↑ 1,28 (1,13–1,45)

Cmax ↔ 1,07 (1,02–1,13)

етравірин

AUC ↔ а

Cmin ↔ а

Cmax ↔ а

Етравірин значно знижує концентрації долутегравіру у плазмі крові. Вплив етравірину на концентрації долутегравіру знижується при застосуванні дарунавіру/ритонавіру або лопінавіру/ритонавіру, також очікується зменшення впливу етравірину на долутегравір при одночасному застосуванні атазанавіру/ритонавіру.

Інтеленс® можна застосовувати з долутегравіром лише при одночасному застосуванні  атазанавіру/ритонавіру, дарунавіру/ритонавіру або лопінавіру/ритонавіру. Таку комбінацію можна застосовувати без корекції доз.

Ралтегравір

400 мг 2 рази на добу

ралтегравір

AUC ↓ 0,90 (0,68–1,18)

Cmin ↓ 0,66 (0,34–1,26)

Cmax ↓ 0,89 (0,68–1,15)

етравірин

AUC ↔ 1,10 (1,03–1,16)

Cmin ↔ 1,17 (1,10–1,26)

Cmax ↔ 1,04 (0,97–1,12)

Можна застосовувати Інтеленс® та ралтегравір без коригування доз.

АНТИАРИТМІЧНІ ЗАСОБИ

Дигоксин

0,5 мг одноразово

дигоксин

AUC ↑ 1,18 (0,90–1,56)

Cmin НД

Cmax ↑ 1,19 (0,96–1,49)

Інтеленс® та дигоксин можна застосовувати без коригування доз. Рекомендується моніторинг рівнів дигоксину при одночасному застосуванні з препаратом Інтеленс®.

Аміодарон

Бепридил

Дизопірамід

Флекаїнід

Лідокаїн (внутрішньовенно)

Мексилетин

Пропафенон

Хінідин

Не досліджувався. Очікується, що Інтеленс® буде знижувати плазмові концентрації цих антиаритмічних засобів.

Слід бути обережними та по  можливості проводити моніторинг терапевтичних концентрацій при одночасному застосуванні цих антиаритмічних засобів та Інтеленсу®.

АНТИБІОТИКИ

Азитроміцин

Не досліджувався. Оскільки азитроміцин елімінується з жовчю, не очікується взаємодії між цим лікарським засобом та Інтеленсом®.

Інтеленс® та азитроміцин можна застосовувати без коригування доз.

Кларитроміцин

500 мг 2 рази на добу

кларитроміцин

AUC ↓ 0,61 (0,53–0,69)

Cmin ↓ 0,47 (0,38–0,57)

Cmax ↓ 0,66 (0,57–0,77)

14-гідроксикларитроміцин

AUC ↑ 1,21 (1,05-1,39)

Cmin ↔ 1,05 (0,90–1,22)

Cmax ↑ 1,33 (1,13–1,56)

етравірин

AUC ↑ 1,42 (1,34–1,50)

Cmin ↑ 1,46 (1,36–1,58)

Cmax ↑ 1,46 (1,38–1,56)

Етравірин знижував концентрацію кларитроміцину, разом з тим концентрація активного метаболіту,      14-гідроксикларитроміцину, зростала. Оскільки 14-гідроксикларитроміцин має знижену активність проти комплексу Mycobacterium avium (MAC), загальна активність кларитроміцину та його метаболіту щодо цього патогену може змінитися. Отже, для лікування інфекцій, спричинених МАС, бажано застосовувати препарати, альтернативні кларитроміцину.

АНТИКОАГУЛЯНТИ

Варфарин

Не досліджувався. Очікується, що Інтеленс® буде збільшувати концентрацію варфарину у плазмі крові.

Рекомендується проводити моніторинг міжнародного нормалізованого співвідношення при одночасному застосуванні варфарину та Інтеленсу®.

ПРОТИСУДОМНІ ЗАСОБИ

Карбамазепін

Фенобарбітал

Фенітоїн

Не досліджувався. Очікується, що карбамазепін, фенобарбітал та фенітоїн знижуватимуть концентрацію етравірину в плазмі.

Одночасне застосування не рекомендується.

ПРОТИГРИБКОВІ ПРЕПАРАТИ

Флуконазол

200 мг 1 раз на добу вранці

флуконазол

AUC ↔ 0,94 (0,88–1,01)

Cmin ↔ 0,91 (0,84–0,98)

Cmax ↔ 0,92 (0,85–1,00)

етравірин

AUC ↑ 1,86 (1,73–2,00)

Cmin ↑ 2,09 (1,90–2,31)

Cmax ↑ 1,75 (1,60–1,91)

Можна застосовувати Інтеленс® та флуконазол без коригування доз.

Ітраконазол

Кетоконазол

Посаконазол

Не досліджувався. Посаконазол, потужний інгібітор CYP3A4, може збільшувати концентрацію етравірину у плазмі крові. Ітраконазол та кетоконазол – потужні інгібітори, а також субстрати CYP3A4. Одночасне системне застосування ітраконазолу чи кетоконазолу з Інтеленсом® може збільшувати концентрацію етравірину у плазмі крові. У той же час концентрації ітраконазолу та кетоконазолу можуть знижуватися препаратом Інтеленс®.

Інтеленс® та вказані протигрибкові препарати можна застосовувати без коригування доз.

Вориконазол

200 мг 2 рази на добу

вориконазол

AUC ↑ 1,14 (0,88–1,47)

Cmin ↑ 1,23 (0,87–1,75)

Cmax ↓ 0,95 (0,75–1,21)

етравірин

AUC ↑ 1,36 (1,25–1,47)

Cmin ↑ 1,52 (1,41–1,64)

Cmax ↑ 1,26 (1,16–1,38)

Можна застосовувати Інтеленс® та вориконазол без коригування доз.

ПРОТИМАЛЯРІЙНІ ЗАСОБИ

Артеметер/ люмефантрин 80/480 мг

за схемою 6 доз (на 0, 8, 24, 36, 48 та 60 годинах)

артеметер

AUC ↓ 0,62 (0,48–0,80)

Cmin ↓ 0,82 (0,67–1,01)

Cmax ↓ 0,72 (0,55–0,94)

дигідроартемізинін

AUC ↓ 0,85 (0,75–0,97)

Cmin ↓0,83 (0,71–0,97)

Cmax ↓ 0,84 (0,71–0,99)

люмефантрин

AUC ↓ 0,87 (0,77–0,98)

Cmin ↔ 0,97 (0,83–1,15)

Cmax ↔1,07 (0,94–1,23)

етравірин

AUC ↔ 1,10 (1,06–1,15)

Cmin ↔ 1,08 (1,04–1,14)

Cmax ↔ 1,11 (1,06–1,17)

При одночасному застосуванні препарату Інтеленс® та протималярійних засобів артеметер/люмефантрин знижується вплив артеметеру та його активного метаболіту дигідроартемізиніну,  що може призвести до зниження протималярійної ефективності. Коригування дози Інтеленс® не потрібне.

ПРОТИТУБЕРКУЛЬОЗНІ ЗАСОБИ

Рифампіцин

Рифапентин

Не досліджувався. Очікується, що рифампіцин та рифапентин знижуватимуть концентрацію етравірину у плазмі крові.

Інтеленс® потрібно застосовувати у комбінації з інгібіторами протеази із застосуванням ритонавіру. Рифампіцин у комбінації з інгібіторами протеази із застосуванням ритонавіру протипоказаний.

Комбінація не рекомендується.

Рифабутин

300 мг 1 раз на добу

З інгібіторами протеази з одночасним застосуванням ритонавіру: досліджень взаємодії не проводилося. З огляду на попередні дані, можна очікувати зниження концентрації етравірину, оскільки збільшуватиметься концентрація рифабутину, а особливо 25-О-дезацетилрифабутину.

З інгібіторами протеази без застосування ритонавіру

(не відповідає показанням для застосування етравірину):

рифабутин

AUC ↓ 0,83 (0,75–0,94)

Cmin ↓ 0,76 (0,66–0,87)

Cmax ↓ 0,90 (0,78–1,03)

25-O-дезацетил-рифабутин

AUC ↓ 0,83 (0,74–0,92)

Cmin ↓ 0,78 (0,70–0,87)

Cmax ↓ 0,85 (0,72–1,00)

етравірин

AUC ↓ 0,63 (0,54–0,74)

Cmin ↓ 0,65 (0,56–0,74)

Cmax ↓ 0,63 (0,53–0,74)

Комбінацію Інтеленсу® та інгібіторів протеази без застосування ритонавіру слід застосовувати з обережністю, оскільки знижуватиметься концентрація етравірину та підвищуватиметься концентрація рифабутину та 25-О-дезацетил-рифабутину.

Слід вести ретельний моніторинг вірусологічної відповіді та побічних реакцій рифабутину.

Для коригування дози рифабутину необхідно звернутися за інформацією щодо інгібіторів протеази, підсилених застосуванням  ритонавіру.

БЕНЗОДІАЗЕПІНИ

Діазепам

Не досліджувався. Очікується, що етравірин буде збільшувати концентрацію діазепаму у плазмі крові.

Слід розглянути питання щодо застосування альтернативних діазепаму лікарських засобів.

КОРТИКОСТЕРОЇДИ

Дексаметазон

(системний)

Не досліджувався. Очікується, що дексаметазон зменшуватиме плазмові концентрації етравірину.

Слід з обережністю застосовувати дексаметазон для системного застосування або розглянути питання щодо застосування альтернативних препаратів, особливо для постійного застосування.

ЕСТРОГЕНОВМІСНІ КОНТРАЦЕПТИВИ

Етинілестрадіол

0,035  мг 1 раз на добу

Норетиндрон

1 мг 1 раз на добу

етинілестрадіол

AUC ↑ 1,22 (1,13–1,31)

Cmin ↔ 1,09 (1,01–1,18)

Cmax ↑ 1,33 (1,21–1,46)

норетиндрон

AUC ↔ 0,95 (0,90–0,99)

Cmin ↓ 0,78 (0,68–0,90)

Cmax ↔ 1,05 (0,98–1,12)

етравірин

AUC ↔a

Cmin ↔a

Cmax ↔a

Можна застосовувати комбінацію естрогеновмісних та/або прогестероновмісних контрацептивів та Інтеленсу® без коригування доз.

ПРОТИВІРУСНІ ЗАСОБИ ПРЯМОЇ ДІЇ [ВІРУС ГЕПАТИТУ С (ВГС)]

Рибавірин

Не досліджувався, не очікується взаємодії, зважаючи на елімінацію рибавірину нирками.

Можна застосовувати комбінацію Інтеленсу® та рибавірину без коригування доз.

Боцепревір

800 мг 3 рази на добу + етравірин 200 мг кожні 12 годин

боцепревір

AUC ↑ 1,10 (0,94–1,28)

Cmax ↑ 1,10 (0,94–1,29)

Cmin ↓ 0,88 (0,66–1,17)

етравірин

AUC ↓ 0,77 (0,66–0,91)

Cmax ↓ 0,76 (0,68–0,85)

Cmin ↓ 0,71 (0,54–0,95)

Клінічне значення зниження фармакокінетичних параметрів етравірину  та Cmin боцепревіру на тлі комбінованої терапії  антриретровірусними засобами, які також впливають на фармакокінетику етравірину та/або боцепревіру, достеменно не встановлено. Рекомендовано клінічне спостереження супресії ВІЛ та ВГС.

Телапревір

750 мг кожні 8 годин

телапревір

AUC ↓ 0,84 (0,71–0,98)

Cmax ↓ 0,90 (0,79–1,02)

Cmin ↓ 0,75 (0,61–0,92)

етравірин

AUC ↔ 0,94 (0,85–1,04)

Cmax ↔ 0,93 (0,84–1,03)

Cmin ↔ 0,97 (0,86–1,10)

Можлива комбінація Інтеленсу® та телапревіру без коригування доз.

ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ, ЩО МІСТЯТЬ ЕКСТРАКТ ЗВІРОБОЮ ЗВИЧАЙНОГО

Звіробій звичайний

(Hypericum perforatum)

Не досліджувався. Очікується, що екстракт звіробою знижуватиме концентрацію етравірину у плазмі крові.

Комбінація не рекомендується.

ІНГІБІТОРИ РЕДУКТАЗИ ГМГ-КОА

Аторвастатин

40 мг 1 раз на добу

аторвастатин

AUC ↓ 0,63 (0,58–0,68)

Cmin НД

Cmax ↑ 1,04 (0,84–1,30)

2-OH- аторвастатин

AUC ↑ 1,27 (1,19–1,36)

Cmin НД

Cmax ↑ 1,76 (1,60–1,94)

етравірин

AUC ↔ 1,02 (0,97–1,07)

Cmin ↔ 1,10 (1,02–1,19)

Cmax ↔ 0,97 (0,93–1,02)

Можна застосовувати комбінацію аторвастатину та Інтеленсу® без коригування доз, хоча залежно від клінічної відповіді дозу аторвастатину можна змінити.

Флувастатин

Ловастатин

Правастатин

Розувастатин

Симвастатин

Не досліджувався. Не очікується взаємодії між правастатином та Інтеленсом®. Ловастатин, розувастатин та симвастатин – субстрати CYP3A4, тому одночасне застосування з Інтеленсом® може спричинити низькі плазмові концентрації інгібіторів редуктази ГМГ-КоА. Флувастатин та розувастатин метаболізуються CYP2C9, одночасне застосування може спричинити вищі концентрації цих інгібіторів редуктази ГМГ-КоА у плазмі крові.

Може бути необхідним коригування доз цих інгібіторів редуктази ГМГ-КоА.

АНТАГОНІСТИ Н2-РЕЦЕПТОРІВ

Ранітидин

150 мг 2 рази на добу

етравірин

AUC ↓ 0,86 (0,76–0,97)

Cmin НД

Cmax ↓ 0,94 (0,75–1,17)

Інтеленс® можна застосовувати разом із антагоністами  Н2-рецепторів без коригування доз.

ІМУНОДЕПРЕСАНТИ

Циклоспорин

Сиролімус

Такролімус

Не досліджувалася. Очікується, що етравірин знижуватиме плазмові концентрації циклоспорину, сиролімусу та такролімусу.

При одночасному застосуванні Інтеленс® може впливати на концентрації циклоспорину, сиролімусу та такролімусу в плазмі, тому слід бути обережними при одночасному застосуванні з імунодепресантами.

НАРКОТИЧНІ АНАЛГЕТИКИ

Метадон

індивідуальні дози в межах від 60 мг до 130 мг 1 раз на добу

) метадон

AUC ↔ 1,06 (0,99–1,13)

Cmin ↔ 1,10 (1,02–1,19)

Cmax ↔ 1,02 (0,96–1,09)

S(+) метадон

AUC ↔ 0,89 (0,82–0,96)

Cmin ↔ 0,89 (0,81–0,98)

Cmax ↔ 0,89 (0,83–0,97)

етравірин

AUC ↔a

Cmin ↔a

Cmax ↔a

Коригування дозування метадону на підставі клінічного статусу не вимагалося при одночасному застосуванні з Інтеленсом® або після такого застосування.

ІНГІБІТОРИ ФОСФОДІЕСТЕРАЗИ 5-ГО ТИПУ (ІФД-5)

Силденафіл

50 мг, разова доза

Тадалафіл Варденафіл

силденафіл

AUC ↓ 0,43 (0,36–0,51)

Cmin НД

Cmax ↓ 0,55 (0,40–0,75)

N-десметил-силденафіл

AUC ↓ 0,59 (0,52–0,68)

Cmin НД

Cmax ↓ 0,75 (0,59–0,96)

Для забезпечення бажаного клінічного ефекту при одночасному застосуванні з Інтеленсом® може бути необхідним коригування доз інгібіторів ІФД-5.

ІНГІБІТОРИ АГРЕГАЦІЇ ТРОМБОЦИТІВ

Клопідогрель

Дослідження in vitro демонструють, що етравірин має властивості інгібітора CYP2C19. Тому існує можливість, що етравірин пригнічуватиме розпад клопідогрелю до активних метаболітів шляхом пригнічення CYP2C19 in vivo. Клінічне значення цього не встановлене.

Слід уникати одночасного застосування етравірину та клопідогрелю.

ІНГІБІТОРИ ПРОТОННОЇ ПОМПИ

Омепразол

40 мг 1 раз на добу

етравірин

AUC ↑ 1,41 (1,22–1,62)

Cmin НД

Cmax ↑ 1,17 (0,96–1,43)

Інтеленс® можна застосовувати разом із інгібіторами протонної помпи без коригування доз.

ВИБІРКОВІ ІНГІБІТОРИ ЗВОРОТНОГО ЗАХОПЛЕННЯ СЕРОТОНІНУ

Пароксетин

20 мг 1 раз на добу

пароксетин

AUC ↔ 1,03 (0,90–1,18)

Cmin ↓ 0,87 (0,75–1,02)

Cmax ↔ 1,06 (0,95–1,20)

етравірин

AUC ↔ 1,01 (0,93–1,10)

Cmin ↔ 1,07 (0,98–1,17)

Cmax ↔ 1,05 (0,96–1,15)

Інтеленс® можна застосовувати разом із пароксетином без коригування доз.

а Порівняння базується на попередніх даних.

Примітка. У дослідженнях взаємодії лікарських засобів застосовували різні лікарські форми та/або дози етравірину, що спричиняло однакові концентрації, тому взаємодії, які актуальні для однієї лікарської форми, актуальні і для іншої.

Діти.

Взаємодія між етравірином та іншими лікарськими засобами вивчалась лише у дорослих пацієнтів.

Особливості застосування

Хоча доведено, що ефективна вірусна супресія із застосуванням антиретровірусних препаратів значно знижує ризик передачі ВІЛ при статевих контактах, не слід виключати залишкового ризику передачі ВІЛ. Під час лікування препаратом Інтеленс® пацієнтам слід продовжувати дотримуватись відповідних правил безпеки для запобігання передачі вірусу.

Інтеленс® має бути оптимально комбінований з іншими антиретровірусними лікарськими засобами, які пригнічують активність вірусу у пацієнта.

Знижена вірусна реакція на етравірин спостерігалась у пацієнтів зі штамами вірусу з наявними трьома або більше мутаціями: V901, A98G, L100I, K101E/P, V106I, V179D/F, Y181C/I/V та G190A/S.

Висновки щодо релевантності мутацій або карт мутацій можуть змінюватися згідно з додатковими даними для аналізу результатів тестів на резистентність рекомендується звернутися до сучасних інтерпретаційних систем.

Немає доступних даних, окрім даних щодо взаємодії лікарських засобів, щодо комбінування етравірину з ралтегравіром чи маравіроком (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Шкірні реакції та реакції гіперчутливості тяжкого ступеня.

При лікуванні препаратом Iнтеленс® можливе виникнення шкірних реакцій тяжкого ступеня; є повідомлення про поодинокі випадки (® при розвитку симптомів шкірних реакцій тяжкого ступеня.

Клінічні дані обмежені – не можна виключати підвищений ризик виникнення шкірних реакцій у пацієнтів, у яких розвивалися шкірні реакції при лікуванні ненуклеозидними інгібіторами зворотної транскриптази. Слід бути обережними при застосуванні препарату Інтеленс® таким пацієнтам, особливо з випадками виникнення тяжких шкірних реакцій в анамнезі.

При застосуванні Інтеленсу® спостерігалися тяжкі реакції гіперчутливості, включаючи DRESS-синдром (медикаментозні висипи з еозинофілією та системними симптомами) та токсичний епідермальний некроліз, іноді з летальним наслідком (див. розділ «Побічні реакції»). DRESS-синдром характеризується висипами, гарячкою, еозинофілією та системними змінами (у тому числі: висипами тяжкого ступеня або висипами, що супроводжуються підвищенням температури тіла, загальним нездужанням, підвищеною втомлюваністю, болем у м’язах та суглобах, бульозними ураженнями, ураженнями слизової оболонки рота, кон’юнктивітом, гепатитом, еозинофiлiєю). Початок таких реакцій зазвичай припадає на 3–6-й тиждень лікування, результат сприятливий при перериванні лікування або застосуванні кортикостероїдної терапії.

Пацієнтів слід попередити про необхідність звернення за медичною допомогою при виникненні тяжких шкірних реакцій або реакцій гіперчутливості. Пацієнтам, у яких діагностується реакція гіперчутливості під час терапії, слід негайно припинити лікування препаратом Інтеленс®.  Затримка відміни препарату Iнтеленс® після виявлення висипання тяжкого ступеня може викликати стан, що загрожує життю пацієнта. Пацієнтам, які зупинили лікування через реакції гіперчутливості, не слід повторно розпочинати терапію препаратом Інтеленс®.

Висипи.

Висипи у більшості випадків було легким або помірним, виникало частіше за все на 2-му тижні терапії i рідко спостерігалося після 4-го тижня. У більшості випадків висипи не вимагають спеціального лікування i звичайно зникають через 1-2 тижні продовження лікування. При призначенні препарату Інтеленс® жінкам слід пам’ятати, що частота виникнення висипів була вищою у жінок, ніж у чоловіків (див. розділ «Побічні реакції»).

Пацієнти літнього віку.

Досвід застосування геріатричним пацієнтам обмежений: у ІІІ фазі досліджень 6 пацієнтів віком від 65 років і 53 пацієнти віком 56–64 роки приймали Інтеленс®. Тип та частота побічних реакцій у пацієнтів віком від 55 років були подібні до таких у молодших пацієнтів (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Фармакокінетика»).

Вагітність.

Враховуючи підвищений вплив етравірину у період вагітності, слід бути обережними при застосуванні Інтеленсу® вагітним жінкам одночасно з іншими лікарськими засобами або при супутніх захворюваннях, які надалі можуть призвести до збільшення концентрації етравірину.

Пацієнти із супутніми захворюваннями.

Печінкова недостатність. Етравірин метаболізується і виводиться переважно печінкою і сильно зв’язується з білками плазми крові. Вплив незв’язаної фракції очікуваний (не досліджувався), тому слід з обережністю застосовувати пацієнтам із помірною печінковою недостатністю. Інтеленс® не досліджували у пацієнтів із тяжким ступенем печінкової недостатності (категорія С за Чайлдом–П’ю), тому його застосування не рекомендується цій групі пацієнтів.

Пацієнти, одночасно інфіковані вірусом гепатиту В та/або вірусом гепатиту С. Через обмеженість даних слід проявляти обережність при застосуванні пацієнтам із супутнім захворюванням гепатитом В або гепатитом С. Не виключається ризик підвищення рівня ферментів печінки.

Маса тіла та метаболічні показники.

Під час антиретровірусної терапії може спостерігатися збільшення маси тіла та підвищення рівня ліпідів та глюкози у крові. Такі зміни частково можуть бути пов’язані з боротьбою організму пацієнта із захворюванням або зі способом життя. У деяких випадках спостерігалися докази зв’язку  підвищення рівня ліпідів у крові з лікуванням, проте немає переконливих доказів впливу терапії на масу тіла. Моніторинг рівнів ліпідів та глюкози у крові слід проводити відповідно до затверджених протоколів лікування ВІЛ. Порушення обміну ліпідів слід лікувати відповідно до клінічних рекомендацій. 

Синдром відновлення імунітету. У ВІЛ-інфікованих пацієнтів з тяжким імунодефіцитом на  початку комбінованої антиретровірусної терапії може виникнути запальна реакція на безсимптомні або залишкові опортуністичні інфекції, що може проявлятися погіршенням клінічного стану та посиленням наявних симптомів. Зазвичай такі реакції спостерігаються у перші тижні або місяці після початку комбінованої антиретровірусної терапії. Як приклад можна навести цитомегаловірусний ретиніт, генералізовані та/або локалізовані мікобактеріальні інфекції і пневмонію, спричинену Pneumocystis jiroveci. Поява будь-яких симптомів запалення вимагає негайного огляду та, за необхідності, лікування.

Також були повідомлення про аутоімунні захворювання, асоційовані з реактивацією імунітету (наприклад, хвороба Грейвса). Однак, відповідно до повідомлень, час появи цих захворювань коливається: такі стани можуть розвиватися через декілька місяців після початку лікування (див. розділ «Побічні реакції»).

Остеонекроз. Хоча етіологія вважається багатофакторною (включаючи застосування кортикостероїдів, вживання алкоголю, тяжку імуносупресію, високий індекс маси тіла), випадки остеонекрозу спостерігалися у пацієнтів із прогресуючою ВІЛ-хворобою або у разі довготривалого застосування комбінованої антиретровірусної терапії. При відчутті болю у суглобах, скутості суглобів та труднощах при русі пацієнтам слід звернутися за медичною допомогою.

Взаємодія з лікарськими засобами. Не рекомендується комбінувати етравірин з типранавіром/ ритонавіром через фармакокінетичну взаємодію (76 % зменшення AUC (площа під фармакокінетичною кривою «концентрація–час») етравірину), що може значно знизити вірусну реакцію на етравірин.  Щодо взаємодії з іншими лікарськими засобами див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій».

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Приймаючи рішення про застосування антиретровірусних засобів для лікування ВІЛ-інфекції у вагітних жінок і зменшення ризику вертикальної передачі ВІЛ новонародженому, для оцінки безпеки для плода слід брати до уваги дані, отримані в ході досліджень на тваринах, а також клінічний досвід застосування вагітним жінкам.

У вагітних тварин спостерігався трансплацентарний перехід препарату Інтеленс®, але невідомо, чи він буде спостерігатися у вагітних жінок. Дослідження на тваринах не виявили прямого або непрямого негативного впливу етравірину на перебіг вагітності, ембріональний розвиток, пологи та постнатальний розвиток. Згідно з даними досліджень на тваринах, утворення мальформацій у людей малоймовірне.  Клінічні дані не вказують на підвищений ризик, але є дуже обмеженими.

Годування груддю

Невідомо, чи здатен етравірин проникати у грудне молоко жінок. Через можливість передачі ВІЛ від матері до дитини та можливість виникнення побічних реакцій у немовлят на грудному вигодовуванні, ВІЛ-інфіковані жінки, які застосовують Інтеленс®, повинні утримуватися від годування груддю за будь-яких обставин.

Фертильність

Дотепер немає даних про вплив етравірину на фертильність людини. При застосуванні препарату Інтеленс® у тварин не було впливу на спарювання чи фертильність.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або з іншими механізмами.

Інтеленс® не має або має незначний вплив на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами. Частота таких побічних реакцій, як сонливість або вертиго, при застосуванні препарату Інтеленс® була подібною до такої при застосуванні плацебо. Немає доказів, що Інтеленс® може змінювати швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами, проте слід взяти до уваги профіль побічних реакцій.

Спосіб застосування та дози

Терапію повинен розпочинати лікар з досвідом лікування ВІЛ-інфекції.

Інтеленс® слід завжди застосовувати у комбінації з іншими антиретровірусними препаратами.

Дорослі.

Рекомендована доза – 200 мг (1 таблетка) 2 рази на добу  перорально після прийому їжі (див. розділ «Фармакокінетика»).

Діти (з масою тіла від 30 кг).

Рекомендована доза для дітей з масою тіла не менше 30 кг – 200 мг (2 таблетки по 100 мг або 1 таблетка по 200 мг) 2 рази на добу перорально після прийому їжі (див. розділ «Фармакокінетика»).

Пропущений прийом дози

Якщо пацієнт забув прийняти чергову дозу препарату Інтеленс® і згадав про це не пізніше як через 6 годин після звичайного прийому препарату, то він повинен якнайшвидше прийняти її після їди, а потім прийняти наступну дозу в звичайний для нього час. Якщо минуло понад 6 годин після пропуску прийому препарату у звичайний час, то пацієнту не слід приймати пропущену дозу, а просто продовжити прийом препарату за звичайною схемою.

Діти (з масою тіла менше 30 кг).

Безпека та ефективність застосування Інтеленсу® дітям до 6 років та масою тіла менше 16 кг не встановлені. Наразі немає доступних даних.

Дітям з масою тіла від 16 кг до 30 кг не застосовують цей препарат у таблетках по 200 мг через неможливість точного дозування.

Вагітність та післяпологовий період.

Згідно з обмеженими доступними даними, коригування дози Інтеленсу® у період вагітності та у післяпологовий період не потрібне (див. розділ «Фармакокінетика»).

Пацієнти літнього віку.

Інформація щодо застосування препарату Інтеленс® пацієнтам віком від 65 років обмежена (див. розділ «Фармакокінетика»), тому його слід з обережністю застосовувати пацієнтам цієї вікової групи.

Печінкова недостатність.

Пацієнтам із легким або помірним ступенем порушення функції печінки (категорії А і В за Чайлдом–П’ю) корекція дози не потрібна. Інтеленс® слід з обережністю застосовувати пацієнтам із помірним ступенем печінкової недостатності. У пацієнтів із тяжким ступенем печінкової недостатності (категорія С за Чайлдом–П’ю) фармакокінетика етравірину не вивчалася, тому застосування препарату пацієнтам із тяжким ступенем печінкової недостатності не рекомендується (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»).

Ниркова недостатність.

Пацієнтам із порушенням функції нирок корекція дози не потрібна (див. розділ «Фармакокінетика»).

Спосіб застосування

Для перорального застосування.

Пацієнти, які не можуть проковтнути таблетку Інтеленс® цілою, можуть розчинити її у склянці води. Після розчинення таблетки розчин слід добре перемішати і відразу випити. Склянку слід обполоснути водою кілька разів і воду після кожного ополіскування повністю випити для забезпечення прийому всієї дози.

Діти.

Препарат у цій лікарській формі можна застосовувати дітям з масою тіла не менше 30 кг.

Передозування

Немає даних щодо клінічних симптомів при передозуванні Інтеленсу®, але цілком можливо, що будуть спостерігатися прояви найчастіших побічних реакцій: висипання, діарея, нудота, головний біль. Специфічного антидоту при передозуванні препарату Інтеленс® немає. Рекомендується проведення загальної підтримувальної симптоматичної терапії, моніторинг основних фізіологічних показників і спостереження за клінічним станом пацієнта. За необхідності етравірин можна видалити зі шлунка, викликавши блювання. Етравірин має здатність зв’язуватися з білками плазми крові, тому діаліз, швидше за все, не призведе до значного видалення з організму активної субстанції.

Побічні реакції

Оцінка безпеки базується на даних ІІІ фази плацебо-контрольованих випробувань DUET-1 та DUET-2, у яких брали участь 1203 пацієнти, яким раніше вже застосовували антиретровірусне лікування, 599 з них отримували Інтеленс® у дозі 200 мг 2 рази на добу. Під час цих досліджень середня тривалість застосування препарату Інтеленс® становила 52,3 тижня.

Найчастішими побічними реакціями, про які повідомлялося під час ІІІ фази досліджень (частота ≥ 10 % у групі Інтеленс®) будь-якого ступеня тяжкості, були висипи (19,2 % у групі препарату Інтеленс® та 10,9 % у групі плацебо), діарея (18 % у групі препарату Інтеленс® та 23,5 % у групі плацебо), нудота (14,9 % у групі препарату Інтеленс® та 12,7 % у групі плацебо) та головний біль (10,9 % у групі препарату Інтеленс® та 12,7 % у групі плацебо). Частота переривання лікування через побічну реакцію становила 7,2 % у групі пацієнтів, які приймали Інтеленс®, та 5,6 % у групі плацебо. Найчастішою побічною реакцією, що призводила до переривання лікування, було висипання (2,2 % у групі препарату Інтеленс® та 0 % у групі плацебо).

Висипи були здебільшого від легкого до помірного ступеня тяжкості, частіше макулярні, макулопапулярні та еритематозні, здебільшого виникали на 2-му тижні лікування, рідко спостерігалися на 4-му тижні. Висипи здебільшого зникали самі собою за 1–2 тижні при продовженні лікування (див. розділ «Особливості застосування»). Частота виникнення висипів була вищою у жінок порівняно з чоловіками у групі препарату Інтеленс® у ході випробувань DUET (висипи ≥ 2 ступеня тяжкості спостерігалися у 9/60 (15 %) жінок проти 51/539 чоловіків (9,5 %); переривання лікування через висипання відбулося у 3/60 (5,0 %) жінок проти 10/539 (1,9 %) чоловіків). Не було різниці між статями у ступені тяжкості чи у частоті переривання лікування через висипання. Клінічні дані обмежені, і не можна виключити ризик виникнення шкірних реакцій у пацієнтів, які раніше вже лікувалися ненуклеозидними інгібіторами зворотної транскриптази та у яких виникали шкірні реакції (див. розділ «Особливості застосування»).

Побічні реакції помірної або сильнішої інтенсивності (≥ 2 ступеня тяжкості), що виникали у пацієнтів, які застосовували Інтеленс®, зведені у таблиці 2 (фоновий режим  позначається як ФР). Відхилення лабораторних показників від норми, що вважалися побічними реакціями, наведені після таблиці 2. Побічні реакції класифіковані за системами органів і частотою.

Частота побічних реакцій класифікована таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100,

Таблиця 2

Випробування DUET-1 та DUET-2

Система органів

Частота

Побічні реакції (Інтеленс®+ФР порівняно з плацебо + ФР)

З боку крові та лімфатичної системи

часто

тромбоцитопенія (1,3 % проти 1,5 %), анемія

(4 % проти 3,8 %)

З боку імунної системи

нечасто

синдром відновлення імунітету (0,2 % проти

0,3 %), гіперчутливість до лікарського засобу (0,8 % проти 1,2 %)

Порушення метаболізму

часто

цукровий діабет (1,3 % проти 0,2 %),

гіперглікемія (1,5 % проти 0,7 %),

гіперхолестеринемія (4,3 % проти 3,6 %),

гіпертригліцеридемія (6,3 % проти 4,3 %),

гіперліпідемія (2,5 % проти 1,3 %)

нечасто

анорексія (0,8 % проти 1,5 %), дисліпідемія

(0,8 % проти 0,3 %)

З боку психіки

часто

тривожність (1,7 % проти 2,6 %), безсоння (2,7 % проти 2,8 %)

нечасто

сплутаність свідомості (0,2 % проти 0,2 %), дезорієнтація (0,2 % проти 0,3 %), нічні жахи (0,2 % проти 0,2 %), розлади сну (0,5 % проти 0,5 %), знервованість (0,2 % проти 0,3 %), незвичні сновидіння (0,2 % проти 0,2 %)

З боку нервової системи

часто

периферична нейропатія (3,8 % проти 2 %), головний біль (3 % проти 4,5 %)

нечасто

судоми (0,5 % проти 0,7 %), синкопе (0,3 %

проти 0,3 %), амнезія (0,3 % проти 0,5 %),

тремор (0,2 % проти 0,3 %), сонливість (0,7 % проти 0,5 %), парестезія (0,7 % проти 0,7 %),

гіпестезія (0,5 % проти 0,2 %), гіперсомнія (0,2 % проти 0 %), розлади уваги (0,2 % проти 0,2 %)

З боку органів зору

нечасто

нечіткість зору (0,7 % проти 0 %)

З боку органів слуху та вестибулярного апарату

нечасто

вертиго (0,2 % проти 0,5 %)

З боку серця

часто

інфаркт міокарда (1,3% проти 0,3 %)

нечасто

фібриляція передсердь (0,2% проти 0,2 %), стенокардія (0,5% проти 0,3%)

З боку судинної системи

часто

артеріальна гіпертензія (3,2 % проти 2,5 %)

З боку системи дихання

часто

бронхоспазм (0,2 % проти 0 %), задишка при фізичних навантаженнях (0,5 % проти 0,5 %)

З боку травного тракту

часто

гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (1,8 % проти 1,0 %), діарея (7,0 % проти 11,3 %),

блювання (2,8 % проти 2,8 %), нудота (5,2 %

проти 4,8 %), абдомінальний біль (3,5 % проти

3,1 %), метеоризм (1,5 % проти 1,0 %), гастрит

(1,5 % проти 1,0 %)

нечасто

панкреатит (0,7 % проти 0,3 %), блювання кров’ю (0,2 % проти 0 %), стоматит (0,2 %

проти 0,2 %), запор (0,3 % проти 0,5 %), здуття живота (0,7 % проти 1,0 %), сухість у роті (0,3 % проти 0 %), позиви до блювання (0,2 % проти
0 %)

З боку гепатобіліарної системи

нечасто

гепатит (0,2 % проти 0,3 %), стеатоз печінки
(0,3 % проти 0 %), цитолітичний гепатит (0,3 % проти 0 %), гепатомегалія (0,5 % проти 0,2 %)

З боку шкіри та підшкірної клітковини

дуже часто

висипання (10,0 % проти 3,5 %)

часто

ліпогіпертрофія (1,0 % проти 0,3 %), нічна

пітливість (1,0 % проти 1,0 %)

нечасто

набряк обличчя (0,3 % проти 0 %), гіпергідроз (0,5 % проти 0,2 %), свербіж (0,7 % проти 0,5 %), сухість шкіри (0,3 % проти 0,2 %)

З боку нирок та сечовивідної системи

часто

ниркова недостатність (2,7 % проти 2,0 %)

З боку репродуктивної системи

нечасто

гінекомастія (0,2 % проти 0 %)

Загальні розлади

часто

слабкість (3,5 % проти 4,6 %)

нечасто

в’ялість (0,2 % проти 0 %)

Серед додаткових побічних реакцій помірної інтенсивності у ході інших випробувань спостерігалися ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема та геморагічний інсульт (не більше 0,5 % хворих). Рідко спостерігався синдром Стівенса–Джонсона (

Лабораторні дослідження.

Серед відхилень лабораторних показників (3-го або 4-го ступеня тяжкості), що спостерігалися у ≥ 2 % пацієнтів під час лікування препаратом Інтеленс® порівняно з групою плацебо, були відповідно: підвищення рівня амілази (8,9 % проти 9,4 %), креатиніну (2,0 % проти 1,7 %), ліпази (3,4 % проти 2,6 %), загального холестерину (8,1 % проти 5,3 %), ліпопротеїнів низької щільності (7,2 % проти 6,6 %), тригліцеридів (9,2 % проти 5,8 %), глюкози (3,5 % проти 2,4 %), аланінамінотрансферази (АЛТ) (3,7 % проти 2,0 %), аспартатамінотрансферази (АСТ) (3,2 % проти 2,0 %), зниження кількості нейтрофілів (5,0 % проти 7,4 %) та загальної кількості лейкоцитів (2,0 % проти 4,3 %).

Окремі побічні реакції

Метаболічні показники.

Збільшення маси тіла, а також підвищення рівнів ліпідів та глюкози у крові може спостерігатися під час антиретровірусної терапії (див. розділ «Особливості застосування»).

Синдром відновлення імунітету.

У ВІЛ-інфікованих пацієнтів із тяжким імунодефіцитом на початку комбінованої антиретровірусної терапії може виникнути запальна реакція на безсимптомні або залишкові опортуністичні інфекції (синдром відновлення імунітету). Також були повідомлення про аутоімунні захворювання, асоційовані з реактивацією імунітету (наприклад, хвороба Грейвса). Однак, відповідно до повідомлень, час появи цих захворювань коливається: такі стани можуть розвиватися через декілька місяців після початку лікування (див. розділ «Особливості застосування»).

Остеонекроз.

Спостерігалися випадки остеонекрозу, особливо у пацієнтів із загальновизнаними факторами ризику, прогресуючою ВІЛ-інфекцією або у разі довготривалого застосування комбінованої антиретровірусної терапії. Частота цього явища невідома (див. розділ «Особливості застосування»).

Діти (віком від 6 років)

Показання для дітей ґрунтуються на аналізі 48-тижневого дослідження ІІ фази щодо застосування антиретровірусних лікарських засобів дітям.

Оцінка безпеки для дітей ґрунтується на аналізі даних двох неконтрольованих 48-тижневих досліджень ІІ фази. У дослідженні PIANO брали участь ВІЛ-1-інфіковані діти віком від 6 до 18 років і вагою щонайменше 16 кг (101 пацієнт), яким вже застосовували антиретровірусну терапію. Вони отримували Інтеленс® в комбінації з іншими антиретровірусними засобами (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Загалом профіль безпеки у дітей був такий самий, як і у дорослих. Повідомлялося про випадки висипів, частіше у дівчат, ніж у хлопців (13/64 [20,3 %] порівняно з 2/37 [5,4 %]), також були випадки припинення терапії через висипання (4/64 [6,3%] у дівчат порівняно з 0/37 [0 %] у хлопців) (див. розділ «Особливості застосування»). Найчастіше висипи були від слабко виражених до помірних, макулярно-папульозного типу, найчастіше виникали під час 2-го тижня лікування. Висипи, як правило, зникали самі собою протягом 1 тижня продовження терапії.

Пацієнти, одночасно інфіковані вірусом гепатиту В та/або С.

У результаті аналізу даних досліджень DUET-1 та DUET-2 було встановлено, що частота побічних реакцій з боку печінки була більша у коінфікованих пацієнтів, які лікувались препаратом Інтеленс®, порівняно з коінфікованими пацієнтами у групі плацебо. Інтеленс® слід з обережністю застосовувати цим пацієнтам.

Побічні реакції, зареєстровані у постмаркетинговий період

При застосуванні етравірину повідомлялося про реакції гіперчутливості, включаючи шкірні реакції, що супроводжувалися еозинофілією та системними проявами. Ці реакції гіперчутливості характеризувалися висипами, гарячкою, іноді – ураженням органів (включаючи тяжкі висипи та висипи з гарячкою, загальною слабкістю, підвищеною втомлюваністю, болем у м’язах та суглобах, пухирями, ранами у роті, кон’юнктивітом, гепатитом, еозинофілією).

Термін придатності.

2 роки. Термін придатності після відкриття флакона – 6 тижнів.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці, зі щільно закритою кришкою для захисту від вологи, при температурі не вище 30 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці. Не викидати пакетики з осушувачем.

Упаковка.

По 60 таблеток у флаконі з поліетилену високої щільності, закритому поліпропіленовою кришкою для захисту від відкривання дітьми; флакон містить пакетики з осушувачем. По одному флакону у картонній пачці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Янссен-Сілаг С.п.А./ Janssen Cilag S.p.A.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Віа С.Янссен, 04100 Борго Сан Мішель, Латіна, Італія/

Via C. Janssen, 04100 Borgo S. Michele, Latina, Italy.

Конец текста официальной инструкции

Дополнительная информация

Реклама препарата: 
реклама препарата Интеленс® на территории Украины запрещена.
Фармакотерапевтическая группа: 
Противірусні засоби для системного застосування, ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази.
Примечания
* - инструкция не переведена на русский язык. На странице предоставлена украиноязычная версия инструкции.
Количество просмотров: 18.