Индап

МНН: 
Код ATХ: 
C03BA11
Регистрационный номер: 
UA/4237/02/02
Срок действия регистрационного удостоверения: 
02.08.2013 до 02.08.2018
Название на английском: 
INDAP®

Склад

діюча речовина: індапамід;

1 таблетка містить 0,625 мг або 1,25 мг, або 2,5 мг індапаміду;

допоміжні речовини:

ІНДАП, таблеткипо0,625 мг: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, тальк, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, заліза оксид жовтий (E 172);

ІНДАП, таблетки1,25 мг:лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, тальк, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, заліза оксид червоний (E 172);

ІНДАП, таблетки2,5 мг:лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, тальк, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, заліза оксид жовтий (E 172), заліза оксид червоний (E 172).

Лікарська форма

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки по 0,625 мг: жовті круглі плоскі таблетки діаметром близько 7 мм, допускається ледве помітна мармуровість; таблетки по 1,25 мг: рожеві круглі плоскі таблетки діаметром близько 7 мм, допускається ледве помітна мармуровість; таблетки по 2,5 мг: світло-оранжеві круглі  таблетки діаметром близько 8 мм з хрестоподібною рискою для поділу, допускається ледве помітна мармуровість.

Фармакотерапевтична група

Нетіазидні діуретики з  помірною діуретичною активністю. Сульфонаміди, прості. Код АТХ C03B A11.

Фармакологiчнi властивості.

Фармакодинаміка.

Індапамід – сульфонамідний діуретик, який фармакологічно споріднений із тіазидними діуретиками. Індапамід інгібує реабсорбцію натрію в кортикальному сегменті нирок. Це підвищує екскрецію натрію та хлоридів у сечу і меншою мірою – екскрецію калію та магнію, підвищуючи таким чином діурез. Антигіпертензивна дія індапаміду проявляється при дозах, за яких діуретичний ефект незначний, тобто його антигіпертензивний ефект є незалежним від діуретичного ефекту, про що свідчить збереження його антигіпертензивної дії у пацієнтів з хронічними захворюваннями нирок та пацієнтів з анефрією, які знаходяться на постійному діалізі. Більш того, його антигіпертензивна дія зберігається навіть у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які перебувають на гемодіалізі. Індапамід є першим діуретиком, який призначений для лікування артеріальної гіпертензії з урахуванням ассоційованих з нею факторів ризику. Індапамід є препаратом вибору для лікування артеріальної гіпертензії у пацієнтів з атерогенною дисліпідемією, цукровим діабетом та помірною нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації >50 мл/хвилину).

Індапамід діє на рівні судин шляхом:

- зменшення скоротливої здатності гладких м’язів судин, що пов’язано зі змінами трансмембранного обміну іонів (головним чином кальцію);

- стимуляції синтезу простагландину PGE2 та простацикліну PGI2 (вазодилататор та інгібітор агрегації тромбоцитів).

Таким чином, індапамід діє на рівні нирок і судин (має судирозширювальні властивості), знижує тонус гладких м’язів артерій, зменшує загальний периферичний опір судин. Таким чином, індапамід захищає внутрішні органи від уражень, які спровоковані підвищеним артеріальним тиском, що попереджає розвиток можливих вторинних ускладнень артеріальної гіпертензії (інфарктів, інсультів, ниркової недостатності). В дозах до 2,5 мг на добу індапамід знижує загальний судинний опір на 10-20%, тобто в основному діє як артеріальний вазодилятатор. В дозі 2,5 мг на добу індапамід знижує систолічний артеріальний тиск в середньому на 9-33 мм рт. ст., а діастолічний артеріальний тиск – на 3-23 мм рт. ст. Систематичне застосування Індапу призводить до зменшення частоти несприятливих явищ гіпертензії, зокрема при застосуванні індапаміду в системній терапії в дозі 2,5 мг на добу знижується ризик розвитку повторного інсульту на 29% та ризик розвитку повторного порушення мозкового кровообігу на 43%, що дозволяє рекомендувати індапамід для вторинної профілактики інсультів.

Індапамід зменшує гіпертрофію лівого шлуночка (регрес гіпертрофії міокарду лівого шлуночка), що є суттєвим чинником, оскільки наявність гіпертрофії міокарду лівого шлуночка підвищує ризик розвитку всіх ускладнень артеріальної гіпертензії в 4-10 разів.

Більш того, як показали дослідження різної тривалості (короткої, середньої та довгої) за участю пацієнтів із артеріальною гіпертензією, індапамід:

· не впливає на метаболізм ліпідів: тригліцеридів, холестерину ліпопротеїдів низької щільності та холестерину ліпопротеїдів високої щільності;

· не впливає на метаболізм вуглеводів, навіть у хворих на артеріальну гіпертензію та цукровий діабет, не знижує толерантності до глюкози у пацієнтів з артеріальною гіпертензією;

· зменшення на 13% індексу маси лівого шлуночка після 6 місяців застосування (серцево-судинні ускладнення знижуються на 9%, летальні випадки з причини серцево-судинних захворювань знижуються на 18-23%);

· зменшення на 35-40% мікроальбумінурії після 3 місяців застосування (нефропротективний ефект, ниркові ускладнення знижуються на 21%);

· зменшення на 30% ризику розвитку фатальних та нефатальних інсультів головного мозку протягом 2 років застосування.

Індапамід має помірні властивості антагоніста кальцію, оскільки здатен інгібувати карбоангідразу нирок, що призводить до підвищення внутрішньоклітинного рН, і, як наслідок, відбувається активація кальційзалежних калієвих каналів великої провідності у гладком’язових клітинах судин та знижується приплив кальцію всередину клітин, що супроводжується вазорелаксацією.

В комплексній терапії пацієнтів похилого віку з артеріальною гіпертензією індапамід дозволяє досягнути вираженого зниження пульсового артеріального тиску внаслідок меншого впливу на рівень діастолічного артеріального тиску.

При перевищенні рекомендованої дози терапевтичний ефект тіазидів та тіазидоподібних діуретиків не збільшується, тоді як кількість небажаних явищ зростає. Якщо лікування є недостатньо ефективним, підвищувати дозу не рекомендується.

Фармакокінетика. 

Абсорбція

При пероральному застосуванні Індапамід швидко і повністю всмоктується у шлунково-кишковому тракті.

Біодоступність індапаміду висока – 93 %.

Максимальна концентрація у плазмі крові (Тmax) після прийому дози 2,5 мг досягається приблизно через 1-2 години.

Розподіл

Зв'язування з протеїнами плазми – вище 75 %.Перiод напiввиведення становить вiд 14 до 24 годин (у середньому 18 годин).

Антигіпертензивний ефект розвивається протягом першого тижня при систематичному прийомі препарату. Під час регулярного прийому лікарського засобу підвищується рівень стабільної концентрації в плазмі (плато) порівняно з концентрацією індапаміду після прийому одноразової дози. Цей рівень концентрації у плазмі крові залишається стабільним тривалий час без виникнення кумуляції.

Ліпофільність індапаміду в 5-80 разів вища ніж ліпофільність тіазидних діуретиків, в результаті чого індапамід володіє здатністю накопичуватись у гладком’язових клітинах судин.

Виведення

Нирковий кліренс становить 60-80 % загального кліренсу.

Препарат метаболізується у печінці та дуже повільно виводиться в основному у вигляді метаболітів, переважно нирками (70 % дози) і з калом (22 %). Індапамід виводиться переважно у вигляді метаболітів, частка препарату, що виводиться нирками у незміненому вигляді, становить 5 %.

Пацієнти з нирковою недостатністю

У пацієнтів з нирковою недостатністю фармакокінетичні параметри не змінюються.

Клінічні характеристики

Показання

Есенціальна гіпертензія.

Протипоказання

– підвищена чутливість до сульфаніламідів або до будь-якого допоміжного компонента препарату;

– тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв);

– печінкова енцефалопатія або тяжкі захворювання печінки;

– гіпокаліємія.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Нерекомендовані комбінації

Літій. Можливе підвищення рівня літію у плазмі крові та поява симптомів передозування, як і при безсольовій дієті (зниження екскреції літію з сечею). Якщо необхідно призначити діуретик, слід провести ретельний моніторинг рівня літію у плазмі крові та адаптувати дозу літію.

Комбінації, що потребують обережності

Препарати, що можуть спричинити виникнення пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует»:

· антиаритмічні препарати класу Іа (квінідин, гідроквінідин, дизопірамід);

· антиаритмічні препарати класу ІІІ (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід);

· деякі антипсихотичні препарати:

o фенотіазини (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин);

o бензаміди (амісульприд, сульпірид, сультоприд, тіаприд);

o бутирофенони (дроперидол, галоперидол);

· інші лікарські засоби: бепридил, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин внутрішньовенний, галофантрин, мізоластин, пентамідин, спарфлоксацин, моксифлоксацин, вінкамін внутрішньовенний.

При застосуванні індапаміду з вищезазначеними лікарськими засобами підвищується ризик виникнення шлуночкових аритмій, зокрема torsades de pointes – пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует»(гіпокаліємія є фактором ризику).

Перед призначенням такої комбінації слід перевірити рівень калію та у разі необхідності відкоригувати його. Слід контролювати клінічний стан пацієнтів, електроліти плазми та ЕКГ. При наявності гіпокаліємії рекомендовано призначати препарати, що не спричиняють torsades de pointes.

Нестероїдні протизапальні препарати (для системного призначення), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази 2, великі дози саліцилатів (≥ 3 г/добу):

· можуть зменшувати антигіпертензивний ефект індапаміду;

· у зневоднених пацієнтів підвищується ризик виникнення гострої ниркової недостатності (через зниження гломерулярної фільтрації). Перед початком лікування необхідно відновити водний баланс та перевірити функцію нирок.

Інгібітори АПФ. Можливе раптове виникнення артеріальної гіпотензії та/або гострої ниркової недостатності у пацієнтів зі зниженим рівнем натрію (особливо у пацієнтів зі стенозом ниркової артерії).

Артеріальна гіпертензія. Якщо попереднє застосування діуретика викликало зниження рівня натрію, необхідно за 3 доби до початку лікування інгібітором ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) припинити прийом діуретика та потім у разі необхідності відновити терапію діуретиком або розпочати прийом інгібітору АПФ з низької початкової дози із подальшим поступовим її підвищенням.

При застійній серцевій недостатності застосування інгібітору АПФ слід розпочинати з мінімальної дози та, можливо, після зниження дози попередньо призначеного діуретика, що виводить калій.

У будь-якому випадку необхідно проводити контроль функції нирок (креатиніну плазми) протягом перших тижнів лікування інгібітором АПФ.

Препарати, що можуть спричинити гіпокаліємію: глюко- та мінералокортикоїди (для системного призначення), амфотерицин В (внутрішньовенний), тетракозактид, проносні препарати, що стимулюють перистальтику – підвищують ризик виникнення гіпокаліємії (адитивний ефект). Слід контролювати та у разі необхідності проводити корекцію калію у плазмі крові, особливу увагу слід приділяти одночасній терапії із серцевими глікозидами. Рекомендується призначати проносні препарати, що не стимулюють перистальтику.

Серцеві глікозиди. Наявність гіпокаліємії сприяє кардіотоксичності серцевих глікозидів. Слід проводити моніторинг калію у плазмі крові, ЕКГ-контроль та у разі необхідності коригувати лікування.

Баклофен посилює антигіпертензивну дію препарату. На початку терапії необхідно відновити водно-електролітний баланс пацієнта та контролювати функцію нирок.

Комбінації, що потребують уваги

Калійзберігаючі діуретики (амілорид, спіронолактон, триамтерен). Якщо існує доцільність призначення такої комбінації, не виключається можливість виникнення гіпокаліємії (особливо у хворих на цукровий діабет або із нирковою недостатністю) або гіперкаліємії. Слід проводити моніторинг рівня калію у плазмі крові, ЕКГ-контроль та у разі необхідності коригувати терапію.

Метформін. Підвищується ризик виникнення молочнокислого ацидозу у разі розвитку функціональної ниркової недостатності внаслідок прийому діуретиків, особливо петльових. Не слід призначати метформін, якщо рівень креатиніну у плазмі крові перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок.

Йодоконтрастні засоби. У разі дегідратації, спричиненої прийомом діуретиків, збільшується ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при застосуванні великих доз йодоконтрастних засобів. Необхідно відновити водний баланс до призначення йодоконтрастних засобів.

Іміпраміноподібні антидепресанти, нейролептики. Посилення антигіпертензивного ефекту та ризику розвитку ортостатичної гіпотензії за рахунок адитивного ефекту.

Солі кальцію.Можливе виникнення гіперкальціємії внаслідок зниження елімінації кальцію нирками.

Циклоспорин, такролімус. Ризик підвищення креатиніну у плазмі крові без впливу на рівень циркулюючого циклоспорину, навіть у разі відсутності зниження рівня води/натрію.

Кортикостероїди, тетракозактид (системної дії). Зменшення антигіпертензивної дії індапаміду внаслідок затримки води та іонів натрію під впливом кортикостероїдів.

Особливості застосування

Пацієнти із порушенням функції печінки

У пацієнтів із порушенням функції печінки застосування тіазидоподібних діуретиків може спричинити печінкову енцефалопатію, особливо при порушеннях електролітного балансу. У такому разі прийом діуретиків слід негайно припинити.

Світлочутливість

Повідомлялося про випадки реакцій світлочутливості у пацієнтів, які приймали тіазидні та тіазидоподібні діуретики (див. розділ «Побічні реакції»). При виникненні таких реакцій лікування діуретиками рекомендовано припинити. Якщо є необхідність у повторному призначенні діуретиків, слід захистити вразливі ділянки від сонця або від джерел штучного ультрафіолету.

Допоміжні речовини

Препарат містить лактозу, тому його не слід призначати пацієнтам з уродженою непереносимістю галактози, синдромом мальабсорбції глюкози та галактози, недостатністю лактази Лаппа.

Баланс води та електролітів

Натрій

Необхідно контролювати рівень натрію у плазмі крові перед початком лікування та надалі – регулярно під час лікування. Будь-який діуретик може спричинити виникнення гіпонатріємії, що іноді має серйозні наслідки. Зниження рівня натрію у плазмі крові може бути спочатку безсимптомним, тому необхідний регулярний моніторинг. Моніторинг рівня натрію слід проводити частіше у пацієнтів літнього віку та у пацієнтів із цирозом печінки.

Калій

Зниження рівня калію у плазмі крові із виникненням гіпокаліємії є основним ризиком при застосуванні тіазидних та тіазидоподібних діуретиків. Розвиток гіпокаліємії (

Пацієнти, які мають подовжений інтервал QТ вродженого або ятрогенного генезу, також належать до групи ризику. Гіпокаліємія, як і брадикардія, можуть сприяти розвитку тяжких порушень серцевого ритму, зокрема пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует», що може призвести до летального наслідку.

В усіх вищезазначених випадках необхідний частіший контроль рівня калію у крові. Перший аналіз потрібно зробити протягом 1-го тижня лікування. У разі виявлення гіпокаліємії слід провести її корекцію.

Кальцій

Тіазидні та тіазидоподібні діуретики можуть зменшувати екскрецію кальцію із сечею та призводити до незначного і тимчасового підвищення рівня кальцію у плазмі крові. Виражена гіперкальціємія може бути наслідком попереднього недіагностованого гіперпаратиреоїдизму. У такому разі лікування слід припинити та перевірити функцію паратиреоїдних залоз.

Глюкоза крові

У хворих на цукровий діабет важливо контролювати глюкозу в крові, особливо при наявності гіпокаліємії.

Сечова кислота

У пацієнтів із підвищеним рівнем сечової кислоти може спостерігатися тенденція до підвищення кількості нападів подагри.

Функція нирок та діуретики

Тіазидні та тіазидоподібні діуретики найбільш ефективні, якщо функція нирок не порушена або якщо порушення є незначними (креатинін плазми крові

У спортсменів індапамід може спричинити позитивну реакцію при проведенні допінг-контролю.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Слід уникати призначення діуретиків вагітним жінкам та ніколи не застосовувати їх для лікування фізіологічних набряків вагітних. Діуретики можуть призвести до фетоплацентарної ішемії із ризиком затримки росту плода.

Годування груддю

У період годування груддю застосування індапаміду не рекомендоване через наявність даних щодо його проникнення у грудне молоко.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

ІНДАП не впливає на пильність, але у разі виникнення небажаних реакцій (див. розділ «Побічні реакції»), у тому числі симптомів, пов’язаних зі зниженням артеріального тиску, особливо на початку лікування або у разі застосування у комбінації з іншим антигіпертензивним засобом, здатність керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами може бути порушена.

Спосіб застосування та дози

Призначають дорослим по 2,5 мг (1 таблетка) на добу (краще вранці). Таблетки приймають незалежно від їди. Таблетки слід ковтати не розжовуючи, запивати водою.

Максимальна добова доза – 2,5 мг. При недостатній ефективності лікування дозу препарату не слід підвищувати, краще доповнити терапію іншим антигіпертензивним засобом. Застосування більш високих доз препарату не призводить до збільшення антигіпертензивного ефекту, але діуретичний ефект зростає. При необхідності комбінованого лікування застосовують більш низькі дози індапаміду (0,625 мг і 1,25 мг). Низькі дози індапаміду (0,625 мг і 1,25 мг) в комбінованій терапії ессенціальної гіпертензії дозволяють високоефективно застосовувати інші антигіпертензивні лікарські засоби за призначенням лікаря.

Ниркова недостатність (див. розділи «Особливості застосування» та «Протипоказання»)

Пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну

Літній вік (див. розділ «Особливості застосування»)

У пацієнтів літнього віку рівень креатиніну у плазмі крові повинен відповідати віку, масі тіла та статі. Пацієнтам літнього віку Індап можна призначати, якщо функція нирок не порушена або якщо порушення є незначними.

Пацієнти із порушенням функції печінки (див. розділи «Особливості застосування» та «Протипоказання»)

У разі тяжкого порушення функції печінки лікування препаратом протипоказане.

Діти

Індап не рекомендовано застосовувати дітям через недостатню кількість даних щодо безпеки та ефективності для цієї групи пацієнтів.

Передозування

Симптоми передозування, перш за все, мають прояви водно-електролітних порушень (гіпонатріємія, гіпокаліємія). Клінічно можливе виникнення нудоти, блювання, артеріальної гіпотензії, судом, сонливості, запаморочення (вертиго), сплутаності свідомості, поліурії або олігурії аж до анурії (що спричинена гіповолемією).

Заходи першої допомоги включають швидке виведення препарату шляхом промивання шлунка та/або призначення активованого вугілля із подальшим відновленням водно-електролітного балансу в умовах стаціонару.

Побічні реакції

Більшість небажаних ефектів, як клінічних, так і з боку лабораторних показників, є дозозалежними. Тіазидоподібні діуретики, у тому числі індапамід, можуть спричинити побічні явища, зазначені нижче, з такою частотою виникнення: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100,

Порушення з боку системи крові та лімфатичної системи

Дуже рідко – тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія.

Неврологічні розлади

Рідко – запаморочення (вертиго), втомлюваність, головний біль, парестезія;

частота невідома – непритомність.

Кардіальні порушення

Дуже рідко – аритмія, артеріальна гіпотензія;

частота невідома –пароксизмальна шлуночкова тахікардія типу «пірует» (torsades de pointes), що може призвести до летального наслідку (див. розділи «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Шлунково-кишкові розлади

Нечасто – блювання;

рідко – нудота, запор, сухість у роті;

дуже рідко – панкреатит.

Розлади з боку сечовидільної системи

Дуже рідко – ниркова недостатність.

Розлади з боку гепатобіліарної системи

Дуже рідко – порушення функції печінки;

частота невідома – при печінковій недостатності можливе виникнення печінкової енцефалопатії (див. розділи «Особливості застосування»,  «Протипоказання»), гепатит.

Зміни з боку шкіри та підшкірної клітковини

Реакції гіперчутливості, головним чином з боку шкіри, у пацієнтів, які мають схильність до алергічних та астматичних реакцій:

часто – макулопапульозні висипання;

нечасто – пурпура;

дуже рідко – ангіоневротичний набряк та/або кропив’янка, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса–Джонсона;

частота невідома – можливе загострення існуючого гострого системного червоного вовчака; повідомлялося про випадки реакцій фоточутливості (див. розділ «Особливості застосування»). 

Дослідження

Частота невідома – подовження інтервалу QT на електрокардіограмі (див. розділи «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»); збільшення рівня сечової кислоти та глюкози у плазмі крові під час лікування діуретиками, раціональність призначення яких має бути ретельно зважена перед призначенням пацієнтам із подагрою або цукровим діабетом; підвищення рівня печінкових ферментів.

Порушення обміну речовин, метаболізму

Під час клінічних досліджень гіпокаліємія (калій у плазмі крові

Дуже рідко – гіперкальціємія.

Частота невідома – зниження рівня калію з виникненням гіпокаліємії, зокрема серйозної, у певних категорій пацієнтів високого ризику (див. розділ «Особливості застосування»); гіпонатріємія із гіповолемією може призвести до виникнення дегідратації та ортостатичної гіпотензії; супутня втрата іонів хлору може спричинити вторинний компенсаторний метаболічний алкалоз (частота та вираженість цього явища низькі).

Термін придатності

4 роки.

Умови зберігання

Зберігати в недоступному для дітей місці. Не потрібні спеціальні умови зберігання.

Упаковка

Таблетки по 0,625 мг: 10 таблеток у блістері, 3 або 6 блістерів у картонній коробці.

Таблетки по 1,25 мг: 10 таблеток у блістері, 3 або 6 блістерів у картонній коробці.

Таблетки по 2,5 мг: 10 таблеток у блістері, 3 або 6 блістерів у картонній коробці.

Категорія відпуску

  За  рецептом.

Виробник

ПРО.МЕД.ЦС Прага а.т. / PRO.MED.CS Prahа a.s.

Місцезнаходження

Телчска 1, 140 00 Прага 4, Чеська Республіка / 

Telсska 1, 140 00 Praha 4, Czech Republic.

Заявник

ПРО.МЕД.ЦС Прага а.т. / PRO.MED.CS Prahа a.s.

Місцезнаходження

Телчска 1, 140 00 Прага 4, Чеська Республіка / Telсska 1, 140 00 Praha 4, Czech Republic.

Конец текста официальной инструкции

Дополнительная информация

Реклама препарата: 
реклама препарата Индап на территории Украины запрещена.
Фармакотерапевтическая группа: 
Нетіазидні діуретики з помірною діуретичною активністю. Сульфонаміди, прості.
Примечания
* - инструкция не переведена на русский язык. На странице предоставлена украиноязычная версия инструкции.
Количество просмотров: 47.