Эфкур

МНН: 
Код ATХ: 
J05AG03
Регистрационный номер: 
UA/8470/01/01
Срок действия регистрационного удостоверения: 
28.10.2013 до 28.10.2018
Название на английском: 
EFCURE

Склад

діюча речовина: efavirenz;

1 таблетка містить ефавірензу 600 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна; натрію кроскармелоза; гідроксипропілцелюлоза; натрію лаурилсульфат; лактоза, моногідрат; магнію стеарат; Опадрай жовтий 15B 82855.

Лікарська форма

Таблетки вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група

Противірусні засоби для системного застосування. Ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази. Код АТС J05A G03.

Клінічні характеристики

Показання

У складі комбінованої противірусної терапії для лікування захворювань, спричинених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ-1), у дорослих і дітей з масою тіла від 40 кг.

Протипоказання

– Пацієнти з тяжким порушенням функції печінки (стадія C за шкалою Чайлда-П’ю).

– Одночасний прийом з препаратами рослинного походження, що містять звіробій (Hypericum perforatum), через можливе зниження концентрацій у плазмі крові і зменшення клінічної ефективності ефавіренцу. Одночасний прийом з алкалоїдами ріжків (наприклад, ерготаміном, дигідроерготаміном, ергоновіном і метилергоновіном).

Спосіб застосування та дози

Лікування проводить тільки лікар, який має досвід терапії ВІЛ-інфекції.

Супутня антиретровірусна терапія. Ефкур застосовується у комбінації з іншими антиретровірусними препаратами.

Рекомендовано приймати Ефкур натщесерце. Встановлено зростання концентрації Ефкуру у плазмі крові при призначенні Ефкуру з їжею, що може призвести до зростання частоти виникнення побічних ефектів.

Для поліпшення переносимості небажаних явищ з боку нервової системи рекомендується приймати препарат перед сном.

Дорослі. Рекомендована доза Ефкуру у комбінації з нуклеозидами – інгібіторами зворотної транскриптази та/або інгібітором протеази становить 600 мг перорально 1 раз на добу.

Діти

Ефкур у таблетках по 600 мг слід призначати тільки дітям з масою тіла від 40 кг.

Рекомендована доза ефавіренцу дітям з масою тіла від 40 кг становить 600 мг 1 раз на добу.

Дітям з масою тіла менше 40 кг слід призначати ефавіренц у відповідному дозуванні.

Корекція дозування: якщо Ефкур призначати разом з вориконазолом, підтримуючу дозу останнього слід збільшити до 400 мг* кожні 12 годин; доза Ефкуру повинна бути зменшена на 50 %, наприклад, до 300 мг* 1 раз на добу. При припиненні терапії вориконазолом початкове дозування Ефкуру має бути відновлене.

При супутньому призначенні Ефкуру з рифампіцином пацієнтам з масою тіла 50 кг або більше рекомендується підвищення дози Ефкуру до 800 мг* 1 раз на добу.

* Застосовують ефавіренц у відповідному дозуванні.

Ниркова недостатність: фармакокінетика ефавіренцу у пацієнтів з нирковою недостатністю не вивчалася, однак у зв’язку з тим, що у незміненому стані з сечею виділяється менше 1 % кількості ефавіренцу, порушення функції нирок не повинно істотно впливати на процес елімінації ефавіренцу.

Захворювання печінки: пацієнти із захворюваннями печінки легкого та середнього ступеня тяжкості можуть одержувати стандартну рекомендовану дозу ефавіренцу. Пацієнтам необхідно ретельно обстежитися на предмет виявлення небажаних явищ, пов’язаних із препаратом, особливо симптомів з боку нервової системи.

Побічні реакції

З боку нервової системи: патологічні сновидіння, відчуття занепокоєння, амнезія, порушення координації, сплутаність свідомості, патологічне мислення, тремор.

Зниження дози або дробовий прийом добової дози зазвичай не дають сприятливого ефекту.

З боку органів зору: розпливчастий зір.

З боку органів слуху: вертиго, шум у вухах.

З боку шлунково-кишкового тракту: біль у животі, блювання.

З боку шкіри: висипання, свербіж, ексудативна мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона.

Загальні порушення: підвищена стомлюваність.

З боку імунної системи: фотоалергічний дерматит, алергічні реакції.

З боку гепатобіліарної системи: гострий гепатит, печінкова недостатність.

З боку репродуктивної системи: гінекомастія.

З боку психіки: занепокоєння, депресія, схильність до стану афекту, агресія, ейфоричний настрій, галюцинації, спроби самогубства, суїцидальне мислення.

Пацієнти, які мають в анамнезі психіатричні розлади, перебувають у групі підвищеного ризику щодо розвитку серйозних небажаних явищ з боку психіки. Є дані про самогубства, та психозоподібну поведінку.

Синдром реактивації імунної системи: у ВІЛ-інфікованих пацієнтів з тяжким імунодефіцитом під час призначення комбінованої антиретровірусної терапії (КАРТ) запальні реакції на безсимптомні і залишкові опортуністичні патогени можуть почастішати.

Ліподистрофія та метаболічні порушення: вважається, що комбінована антиретровірусна терапія спричиняє перерозподіл жирових відкладень (ліподистрофію) у ВІЛ-інфікованих пацієнтів. Антиретровірусну терапію пов’язують також із такими метаболічними порушеннями, як інсулінорезистентність та гіперлактатемія.

Остеонекроз: є повідомлення про випадки остеонекрозу, особливо у пацієнтів із загальновідомими факторами ризику, СНІДом або у тих, які тривалий час знаходяться на КАРТ.

Відхилення лабораторних показників: підвищення активності АСТ і АЛТ, підвищення гама-глютамілтрансферази (ГГТ). Ізольоване підвищення ГГТ у пацієнтів, які приймають ефавіренц, може бути ознакою індукції ферментів. Підвищення рівнів загального холестерину, холестерину ЛПВЩ і тригліцеридів.

Взаємодія з тестом на канабіноїди: ефавіренц не зв’язується з канабіноїдними рецепторами, однак є повідомлення про хибно позитивні результати аналізу сечі на канабіноїди.

Інші: припливи.

Діти і підлітки: небажані явища у дітей у більшості випадків аналогічні таким у дорослих. Призначення відповідних антигістамінних препаратів до початку терапії ефавіренцом у дітей з метою профілактики висипань може бути доцільним.

Одночасне застосування з фіксованою комбінацією ефавіренц, емтрицитабін і тенофовір дизопроксил фумарат не рекомендоване.

Передозування

У деяких пацієнтів, які випадково прийняли 600 мг 2 рази на добу, відзначалося посилення симптоматики з боку нервової системи. В одного пацієнта спостерігалися мимовільні м’язові скорочення.

Лікування. У разі передозування ефавіренцу лікування повинно складатися із загальних підтримуючих заходів, що включають контроль основних показників життєдіяльності організму і спостереження за клінічним станом пацієнта. Для виведення неабсорбованого препарату можна застосовувати активоване вугілля. Специфічного антидоту немає. Оскільки ефавіренц активно зв’язується з білками, малоймовірно, що діаліз може видалити із крові істотну кількість препарату.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Жінкам, які приймають ефавіренц, потрібно запобігати вагітності. Завжди слід використовувати бар’єрну контрацепцію разом з іншими методами контрацепції (наприклад пероральні або гормональні контрацептиви). Жінки репродуктивного віку повинні пройти тест на вагітність перед початком прийому ефавіренцу. Ефавіренц не можна призначати у період вагітності, за винятком випадків, коли немає інших методів лікування.

Годування груддю

Дані досліджень показали, що ефавіренц може проникати у грудне молоко, тому жінкам, які приймають Ефкур у період лактації, рекомендується припинити годування груддю. Деякі експерти вважають, що ВІЛ-інфіковані матері у жодному разі не повинні годувати груддю, щоб уникнути передачі ВІЛ.

Діти

Препарат Ефкур призначати дітям з масою тіла від 40 кг.

Особливості застосування

Пацієнтів необхідно попередити про те, що отримувана ними антиретровірусна терапія, що включає ефавіренц, не запобігає ризику передачі ВІЛ через статеві контакти або кров. Пацієнти повинні продовжувати вживати відповідних запобіжних заходів.

У випадку, коли прийом будь-якого іншого антиретровірусного препарату у складі комбінованої терапії відміняється у зв’язку з підозрою на непереносимість, необхідно ретельно зважити можливість одночасної відміни всіх антиретровірусних препаратів. Прийом всіх відмінених антиретровірусних препаратів повинен бути відновлений одразу після зникнення симптомів непереносимості. Імунотерапія із частими перервами та наступними повторними прийомами антиретровірусних препаратів не рекомендується через підвищену імовірність виникнення мутантних вірусів, стійких до терапії.

Одночасне застосування з фіксованою комбінацією ефавіренц, емцитабін і тенофовір дизопроксил фумарат не рекомендоване.

Симптоми з боку психіки

Можливі серйозні побічні ефекти з боку психіки у пацієнтів, які отримували лікування ефавіренцом протягом більше 1,5 року: тяжка депресія, суїцидальні думки, спроби самогубства, агресивна поведінка, параноїдальні реакції, маніакальні реакції. Були також окремі повідомлення про самогубства, марення і психозоподібну поведінку. Пацієнтам із серйозними психічними несприятливими симптомами необхідне негайне медичне обстеження стосовно імовірності зв’язку цих симптомів із застосуванням ефавіренцу. Якщо такий зв’язок підтверджено, слід визначити, чи ризик продовження терапії переважує користь від лікування.

Симптоми з боку нервової системи

Повідомлялося про симптоми з боку центральної нервової системи: запаморочення, безсоння, порушення концентрації уваги, сонливість, патологічні сновидіння і галюцинації. Ці симптоми зазвичай починаються у перший або другий день лікування і повністю минають після перших 2-4 тижнів терапії. Пацієнтів потрібно проінформувати, що ці загальні симптоми зазвичай слабшають при продовженні терапії і не є провісниками подальшого розвитку рідкісніших симптомів з боку психіки. Прийом препарату перед сном може поліпшити переносимість цих симптомів з боку нервової системи.

Пацієнтів, які отримують ефавіренц, потрібно попередити про можливість адитивних ефектів на центральну нервову систему при прийомі ефавіренцу одночасно з алкоголем або психотропними препаратами.

Судоми

Слід з обережністю призначати препарат пацієнтам, які мають судоми в анамнезі.

У пацієнтів, які одержують супутні протисудомні препарати з переважним метаболізмом у печінці, такі як фенітоїн, карбамазепін і фенобарбітал, необхідно здійснювати періодичний контроль концентрацій у плазмі крові.

Підвищення рівня ліпідів

Лікування ефавіренцом призводило до збільшення концентрації загального холестерину і тригліцеридів. Аналіз рівня холестерину і тригліцеридів слід проводити до початку терапії ефавіренцом і періодично під час терапії.

Синдром реактивації імунітету

На першому етапі комбінованої антиретровірусної терапії пацієнти, у яких імунна система реагує на лікування, може розвинутися запальна реакція на латентні або залишкові опортуністичні інфекції (такі як інфекція Mycobacterium avium, цитомегаловірус, пневмонія, спричинена Pneumocystisjiroveci, або туберкульоз), які можуть потребувати подальшої оцінки та лікування.

Ліподистрофія та метаболічні порушення: вважається, що комбінована антиретровірусна терапія спричиняє перерозподіл жирових відкладень (ліподистрофію) у ВІЛ-інфікованих пацієнтів. Комбіновану антиретровірусну терапію пов’язують із такими метаболічними порушеннями, як гіпертригліцеридемія, гіперхолестеринемія, інсулінорезистентність, гіперглікемія та гіперлактатемія.

Механізм і довгострокові наслідки цих подій на сьогодні невідомі. Причинно-наслідковий зв'язок не встановлений.

Високій ризик ліподистрофії пов'язаний з індивідуальними чинниками, такими як літній вік, довготривалість антиретровірусної терапії та пов'язаних з цим метаболічних порушень. Клінічне обстеження пацієнтів повинно включати оцінку фізичних ознак перерозподілу жиру. Слід розглянути питання щодо вимірювання ліпідів і глюкози в крові натщесерце.

Остеонекроз

Хоча етіологія вважається багатофакторною (у тому числі застосування кортикостероїдів, вживання алкоголю, тяжкий імунодефіцит, високий індекс маси тіла), про випадки остеонекрозу повідомлялося найчастіше у пацієнтів з пізніми стадіями ВІЛ-захворювання та/або при тривалій експозиції комбінованої антиретровірусної терапії (КАРТ). Пацієнтам слід звернутися до лікаря, якщо вони відчувають біль та скутість у суглобах, ускладнення рухів.

Висипи

Зазвичай спостерігаються макулопапульозні шкірні висипання легкого і середнього ступеня тяжкості, що виникають після початку терапії ефавіренцом. У більшості пацієнтів висипання зникають при продовженні прийому ефавіренцу. Можливе повторне призначення ефавіренцу пацієнтам, які припинили його прийом через появу висипань. При повторному призначенні ефавіренцу рекомендується також призначати і відповідні антигістамінні та/або кортикостероїдні препарати.

Прийом препарату не рекомендується пацієнтам, які раніше мали шкірну реакцію, що становила загрозу для життя (наприклад, синдром Стівенса-Джонсона). Терапія ефавіренцем має бути припинена якщо у пацієнтів розвиваються тяжкі висипи, пов'язані з утворенням пухирів, вологого лущення, виразки або гарячка.

Прийом їжі. Призначення під час прийому їжі може призвести до збільшення часу виведення препарату, що, у свою чергу, може призвести до збільшення частоти виникнення небажаних ефектів. Рекомендується приймати препарат натщесерце, переважно перед сном.

Захворювання печінки. Слід з обережністю призначати ефавіренц пацієнтам із захворюваннями печінки легкого і середнього ступеня тяжкості. Пацієнти із хронічним гепатитом B або C, які отримують комбіновану антиретровірусну терапію, перебувають у групі підвищеного ризику щодо розвитку тяжких і потенційно небезпечних для життя небажаних явищ з боку печінки. У пацієнтів, які мають в анамнезі порушення функції печінки, у тому числі хронічний активний гепатит, частота виникнення порушень функції печінки під час отримання комбінованої антиретровірусної терапії істотно підвищується і повинна спостерігатися відповідно до існуючої практики.

Ниркова недостатність. Досвід застосування препарату пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю відсутній, тому для пацієнтів рекомендується проводити ретельну оцінку безпеки.

Пацієнти літнього віку. Досліджень не проводилося.

Препарат не застосовувати пацієнтам з рідкісними спадкоємними захворюваннями: галактоземією або синдромом мальабсорбції глюкози/галактози (хвороба Лаппа).

Потенційний ризик для репродуктивної системи

Вагітність. Категорія D: ефавіренц може спричинити шкоду ембріону у випадку застосування протягом I триместру вагітності. Слід уникати вагітності жінкам, які отримують ефавіренц. Бар’єрну контрацепцію потрібно завжди застосовувати у поєднанні з іншими методами контрацепції (наприклад з оральними або іншими гормональними контрацептивами). У зв'язку з тривалим періодом напіврозпаду ефавіренцу рекомендується застосування адекватних заходів контрацепції протягом 12 тижнів після припинення прийому ефавіренцу. Жінки репродуктивного віку повинні пройти тест на вагітність перед початком прийому ефавіренцу. Якщо цей препарат застосовувати протягом I триместру вагітності або якщо пацієнтка завагітніла у період прийому цього препарату, слід поінформувати про потенційну шкоду для плода.

Ефавіренц можна застосовувати у період вагітності, тільки якщо потенційна користь перевищує потенційний ризик для плода, зокрема, у разі відсутності інших терапевтичних можливостей.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Ефавіренз може спричиняти запаморочення, порушення концентрації та/або сонливість. Пацієнтів необхідно попередити про необхідність уникати виконання керування автомобілем та роботи з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Ефавіренц є також індуктором CYP2B6. При одночасному застосуванні ефавіренцу з іншими препаратами, які є субстратами для CYP2B6, може спостерігатися зниження їхніх концентрацій у плазмі крові.

Супутні антиретровірусні засоби

Інгібітори протеази

Ампренавір: якщо ефавіренц застосовується у комбінації з ампренавіром (у дозі 600 мг 2 рази на добу) і ритонавіром (у дозі 100 або 200 мг 2 рази на добу), коригування дози не потрібно. Крім того, якщо ефавіренц застосовується одночасно з ампренавіром і нелфінавіром, то для жодного з препаратів коригування дози також не потрібно. Застосування ефавіренцу у комбінації з ампренавіром та саквінавіром не рекомендується, оскільки ефект обох інгібіторів протеази може істотно знижуватися. Щодо застосування ампренавіру у комбінації з іншим інгібітором протеази та ефавіренцом дітям та пацієнтам з порушенням функції нирок, то дати будь-які рекомендації з дозування немає можливості.

Необхідно уникати застосовувати такі комбінації пацієнтам з порушенням функції печінки.

Атазанавір: одночасне застосування ефавіренцу та атазанавіру у комбінації з ритонавіром може призвести до посилення виведення ефавіренцу, що може погіршити профіль толерантності ефавіренцу. Застосування ефавіренцу 600 мг із атазанавіром у комбінації з низькими дозами ритонавіру призводить до істотного зниження виведення атазанавіру, що вимагає корекції дози атазанавіру.

Дарунавір/ритонавір: застосування комбінації ефавіренцу з дарунавіром/ритонавіром 800/100 мг один раз на добу може призвести до нераціонального використання дарунавіру. Якщо ефавіренз застосовується в поєднанні з дарунавіром/ритонавіром 600/100 мг двічі на добу повинна використуватися схема, що включає низькі дози ритонавіру. Ця комбінація повинна використовуватися з обережністю (див розділ відносно ритонавіру нижче).

Фосампренавір/ритонавір: при призначенні ефавіренцу в комбінації з фосампренавіром/ритонавіром корекція дози не потрібна

Фосампренавір/нелфінавір: дані про можливу взаємодію ефавіренцу в комбінації з фосампренавір/нелфінавір не вивчалися. При призначенні ефавіренцу в комбінації з будь-яким з цих лікарських засобів корекція дози не потрібна.

Фосампренавір/саквінавір: дані про можливу взаємодію ефавіренцу в комбінації фосампренавір/саквінавір не вивчалися. При призначенні ефавіренцу в комбінації з будь-яким з цих лікарських засобів. корекція дози не потрібна.

Індинавір: корегування дози ефавіренцу при призначенні індинавіру або індинавіру/ритонавіру не потрібно.

Лопінавір/ритонавір: при застосуванні комбінації ефавіренцу і двох нуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази дозування лопінавіру/ритонавіру 533/133 мг два рази на добу показали аналогічні концентрації лопінавіру у плазмі крові порівнянно з дозуванням лопінавіру/ритонавіру 400/100 мг 2 рази на добу без ефавіренцу (історичні дані). При одночасному застосуванні з ефавіренцом може знадобитися збільшення дозування лопінавіру/ритонавіру. Корекцію доз слід проводити з особливою обережністю, оскільки деяким пацієнтам збільшення дози може бути протипоказане. Для призначення разом з ефавіренцом низьких доз ритонавіру у комбінації з інгібіторами протеази див. розділ відносно ритонавіру нижче.

Нелфінавір: при призначенні ефавіренцу в комбінації з нелфінавіром корекція дози не потрібна.

Ритонавір: при одночасному застосуванні ефавіренцу і ритонавіру у дозі 500 мг або 600 мг 2 рази на добу відзначалася погана переносимість такої комбінації (спостерігалися запаморочення, нудота, парестезії і підвищення активності печінкових ферментів). Дані про переносимість комбінації ефавіренцу з низькою дозою ритонавіру (100 мг 2 рази на добу) відсутні. При застосуванні ефавіренцу за схемою, що включає низькі дози ритонавіру, слід брати до уваги можливе збільшення відсотка небажаних явищ, пов’язаних із прийомом ефавіренцу внаслідок можливої фармакодинамічної взаємодії.

Саквінавір: при застосуванні саквінавіру (у дозі 1200 мг 3 рази на добу у м’яких капсулах) у комбінації з ефавіренцом AUC і Cmax саквінавіру зменшувалися на 62 % і 50 % відповідно. Застосовувати ефавіренц у комбінації із саквінавіром як єдиним інгібітором протеази не рекомендується.

Саквінавір/ритонавір: дані про можливу взаємодію ефавіренцу і комбінації саквінавір + ритонавір відсутні. Для призначення разом з ефавіренцом низьких доз ритонавіру у комбінації з інгібіторами протеази див. розділ відносно ритонавіру вище.

Антагоністи CCR5 (інгібітор злиття): при призначенні ефавіренцу у комбінації з маравіроком (100 мг два рази на добу/600 мг один раз на добу) концентрація ефавіренцу не змінюється, ніякого ефекту не очікується.

Інгібітор інтегрази.

Ралтегравір: дані щодо корекції дози необхідної для ралтегравиру відсутні.

Нуклеозиди – інгібітори зворотної транскриптази: дані про можливі фармакокінетичні або фармакодинамічні взаємодії відсутні.

Протимікробні засоби

Рифабутин: добову дозу рифабутину слід збільшити на 50 % при одночасному застосуванні з ефавіренцем. Можливо подвоєння дози рифабутину в схемах, де рифабутин дається 2 або 3 рази на тиждень у поєднанні з ефавіренцем.

Рифампіцин: у неінфікованих добровольців рифампіцин зменшував AUC ефавіренцу на 26 % і Cmax на 20 %. При супутньому введенні ефавіренцу з рифампіцином пацієнтам з масою тіла 50 кг або більше рекомендується підвищення дози ефавіренцу до 800 мг 1 раз на добу. При призначенні одночасно з ефавіренцом корекція дози рифампіцину не потрібна. Рифабутин істотно не впливає на фармакокінетику ефавірензу. На підставі цих даних можна зробити висновок про те, що добова доза рифабутину повинна бути збільшена на 50 % при одночасному застосуванні з ефавіренцом і що доза рифабутину може бути подвоєна для режимів терапії, у яких рифабутин слід приймати два або три рази на тиждень у комбінації з ефавіренцом.

Макролідні антибіотики

Азитроміцин: при призначенні азитроміцину у комбінації з ефавіренцом корегування дози не потрібне.

Кларитроміцин: одночасне застосування 400 мг ефавіренцу 1 раз на добу та кларитроміцину у дозі 500 мг кожні 12 годин протягом 7 днів виявило значний вплив ефавіренцу на фармакокінетику кларитроміцину. При одночасному застосуванні з ефавіренцом AUC і Cmax кларитроміцину зменшувалися на 39 % і 26 % відповідно, у той час як AUC і Cmax активного дигідроксиметаболіту кларитроміцину збільшувалися на 34 % і 49 % відповідно. Клінічна значущість таких змін концентрацій кларитроміцину у плазмі крові не встановлена. При застосуванні комбінації ефавіренцу та кларитроміцину у 46 % неінфікованих добровольців з’являлися висипання. При одночасному призначенні кларитроміцину корекція дози ефавіренцу не потрібна. Можливе застосування препаратів, альтернативних кларитроміцину.

Застосування інших макролідних антибіотиків, таких як еритроміцин, у комбінації з ефавіренцом не досліджувалося.

Протигрибкові засоби

Вориконазол. При призначенні ефавіренцу з вориконазолом підтримуюча доза вориконазолу повинна бути збільшена до 400 мг двічі на добу, а доза ефавіренцу повинна бути знижена на 50 %, тобто 300 мг на добу. При припиненні лікування вориконазолом потрібно відновити первинну дозу ефавіренцу.

Ітраконазол. Фармакокінетика ефавіренцу не змінювалася, потрібно розглядати можливість альтернативного лікування.

Позаконазол: слід уникати одночасного застосування позаконазолу та ефавіренцу, якщо ризик перевищує користь для пацієнта.

Інші протигрибкові препарати. Можливі взаємодії між ефавіренцом та іншими протигрибковими засобами із групи імідазолу.

Антациди/фамотидин. Антациди, що містять гідроксид алюмінію або магнію, і фамотидин не змінили всмоктування ефавіренцу у неінфікованих добровольців. На підставі цих даних можна зробити припущення про те, що зміна шлункового рН у зв’язку з прийомом інших лікарських засобів, швидше за все, не вплине на всмоктування ефавіренцу.

Протисудомні засоби

Карбамазепін. Немає рекомендацій щодо дозування і потрібно розглядати можливість альтернативного лікування.

Інші антиконвульсанти. Дані про можливу взаємодію між ефавіренцом та фенітоїном, фенобарбіталом або іншими протисудомними засобами, у метаболізмі яких бере участь фермент CYP450, відсутні. При одночасному призначенні цих препаратів та ефавіренцу існує імовірність зниження або підвищення концентрацій кожного препарату у плазмі крові, тому необхідно здійснювати періодичний контроль концентрацій у плазмі крові. Спеціальні вивчення взаємодії ефавіренцу і вигабартину або габапентину не проводилися.

Одночасне призначення ефавіренцу та інгібіторів ГАМК-КоА-редуктази – аторвастатину, правастатину або симвастатину – призводило до зниження плазмових концентрацій статинів. Рівень холестерину необхідно періодично перевіряти. Може бути рекомендована корекція дози статинів (див. інструкцію для застосування цих препаратів).

Інші взаємодії

Антациди/фамотидин. Ні антациди, що містять гідроксид алюмінію/магнію, ні фамотидин не впливали на абсорбцію ефавіренцу. Ці дані показують, що зміна шлункової кислотності іншими медичними препаратами не повинна впливати на абсорбцію ефавіренцу.

Противомалярійні.

Атовакуон/прогуаніл: одночасне застосування ефавіренцу в комбінації з атовакуоном/прогуанілом слід по можливості уникати. Потрібно розглядати можливість альтернативного лікування.

Пероральні протизаплідні засоби. Єдиним компонентом пероральних протизаплідних засобів, що досліджувався, є етинілестрадіол. AUC після прийому одноразової дози етинілестрадіолу збільшувалася (37 %) після багаторазового прийому ефавіренцу. Будь-яких істотних змін Cmax етинілестрадіолу не відзначалося. Клінічна значущість цих ефектів невідома. Ніякого ефекту на Cmax або AUC ефавіренцу від прийому одноразової дози етинілестрадіолу не спостерігалося. Можлива взаємодія між ефавіренцом і пероральними протизаплідними засобами вивчено недостатньо, тому, крім пероральних протизаплідних засобів, пацієнти повинні використовувати інші надійні бар’єрні методи контрацепції.

Метадон: при дослідженні ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які застосовували наркотичні засоби із внутрішньовенним введенням, одночасне призначення ефавіренцу і метадону призвело до зниження концентрацій метадону у плазмі крові і появи симптомів відміни опіатів. Щоб полегшити симптоми відміни, доза метадону була збільшена у середньому на 22 %. Пацієнти повинні перебувати під наглядом щодо виявлення симптомів відміни і, якщо буде потрібно, їм може бути збільшена доза метадону для полегшення симптомів, що виникли.

Звіробій (Hypericum perforatum). Див. розділ «Протипоказання».

Антидепресанти. При одночасному застосуванні пароксетину та ефавіренцу будь-яких клінічно значущих змін фармакокінетичних параметрів не відзначалося. При застосуванні пароксетину у комбінації з ефавіренцом корекція дози цих препаратів не потрібна. Флуоксетин має аналогічний пароксетину метаболічний профіль, а саме: є сильним інгібітором СYР2D6, тому взаємодія між тлуоксетином та ефавіренцом малоймовірна. Сертралін, що є субстратом СYР3А4, не чинить істотного впливу на фармакокінетику ефавіренцу. Ефавіренц, у свою чергу, зменшує Cmax, С24 і AUC сертраліну на діапазон від

28,6 % до 46,3 %. Збільшення дози сертраліну слід проводити, контролюючи клінічну відповідь.

Цетиризин. Блокатор Н1-гістамінових рецепторів не чинить клінічно значущого впливу на фармакокінетичні параметри ефавіренцу. Ефавіренц знижує Cmax цетиризину на 24 %, але не змінює AUC цетиризину. Ці зміни не мають клінічного значення. При одночасному застосуванні ефавіренцу і цетиризину корекція дози цих препаратів не потрібна.

Лоразепам. Ефавіренц збільшує Cmax і AUC лоразепаму на 16,3 % і 7,3 % відповідно. Ці зміни не мають клінічного значення. При одночасному призначенні ефавіренцу і лоразепаму корекція дози цих препаратів не потрібна.

Блокатори кальцієвих каналів. Немає даних про можливу взаємодію ефавіренцу з іншими блокаторами кальцієвих каналів, у метаболізмі яких бере участь фермент CYP3A4 (наприклад верапаміл, фелодипін, ніфедипін, нікардипін). При призначенні ефавіренцу разом з одним із цих препаратів можливе зниження плазмових концентрацій блокаторів кальцієвих каналів. При корекції дози дилтіазему потрібно керуватися клінічною відповіддю (див. інструкцію для застосування блокаторів кальцієвих каналів).

Бупропіон та аценокумарол. Коригування дози бупропіону повинно керуватись клінічною реакцією у відповідь, але не слід перевищувати максимальної рекомендованої дози бупропіону. Для ефавіренцу потреби у коригуванні дози немає.

Варфарин або аценокумарол. Ефавіренц потенційно збільшує або зменшує концентрації у плазмі крові та ефекти.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Ефавіренз - ненуклеозидний інгібітор зворотної транскриптази (ЗТ) людського вірусу імунодефіциту типу 1 (ВІЛ-1). Активність ефавірензу опосередкована в основному неконкурентним інгібуванням ЗТ ВІЛ-1. Ефавіренз не інгібує ЗТ ВІЛ-2 і людських клітинних ДНК полімераз альфа, бета, гамма і дельта.

Фармакокінетика.

Їжа підвищує абсорбцію ефавірензу. При прийомі з їжею середнє збільшення становить 28 % площі під кривою і 79 % Cmax. Загальне зв’язування з білками крові становить 99 %. Елімінаційний період напіввиведення становить 52–76 годин після введення одноразової дози. Ефавіренз метаболізується у печінці через систему цитохром P450 (P450CYP3A4 і P450CYP2B6). Ефавіренз може індукувати власний метаболізм. Ниркова екскреція становить 14–34 %. Велика частина виводиться у незміненому вигляді. Екскреція з калом становить 16–61 %.

Фармацевтичні характеристики

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки овальної форми, вкриті плівковою оболонкою, жовтого кольору з написом «EF 600» з одного боку.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати у захищеному від світла і недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °C.

Упаковка

По 30 або 60 таблеток у поліетиленових флаконах. Флакон разом з інструкцією для застосування у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Емкур Фармасьютікалс Лтд., Індія/Emcure Pharmaceuticals Ltd., India.

Місцезнаходження

Плот № П-2; Фаза II, І.Т.-Б.Т. Парк, М.І.Д.С., Хіндіваді, Пуна-411057, Індія/Plot P-2; Phase II, I.T.-B.T. Park, M.I.D.C., Hinjwadi, Pune – 411 057, India.

Конец текста официальной инструкции

Дополнительная информация

Реклама препарата: 
реклама препарата Эфкур на территории Украины запрещена.
Фармакотерапевтическая группа: 
Противірусні засоби для системного застосування. Ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази.
Примечания
* - инструкция не переведена на русский язык. На странице предоставлена украиноязычная версия инструкции.
Количество просмотров: 22.