Азитрозид

Код ATХ: 
J01FA10
Регистрационный номер: 
UA/13997/01/01
Срок действия регистрационного удостоверения: 
31.10.2014 до 31.10.2019
Название на английском: 
AzithroZiD

Cклад:

діюча речовина: азитроміцин;

1 флакон містить азитроміцину моногідрат еквівалентно 500 мг азитроміцину;

допоміжні речовини: кислота лимонна, моногідрат; натрію гідроксид.

Лікарська форма

Ліофілізат для розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група

Антимікробні засоби для системного застосування. Макроліди. Азитроміцин.

Код АТХ J01F A10.

Клінічні характеристики

Показання

Інфекції, спричинені мікроорганізмами, чутливими до азитроміцину, які потребують початкової інфузійної терапії:

- негоспітальна пневмонія;

- запалення тазових органів.

Протипоказання

Підвищена чутливість до азитроміцину, еритроміцину або до будь-якого макролідного або кетолідного антибіотика, або до будь-якого іншого компонента препарату.

Через теоретичну можливість ерготизму азитроміцин не слід призначати одночасно з похідними ріжків.

Спосіб застосування та дози

Застосовують дорослим.

Негоспітальна пневмонія: 500 мг внутрішньовенно 1 раз на день щонайменше протягом 2 днів, у подальшому терапію продовжують перорально по 500 мг азитроміцину у вигляді одноразової добової дози. Загальна тривалість лікування – 7­-10 днів.

Запалення тазових органів, включаючи сечостатеві інфекції, такі як ендометрит та сальпінгіт: 500 мг внутрішньовенно 1 раз на день, у подальшому терапію продовжують перорально по 250 мг азитроміцину 1 раз на день у вигляді одноразової добової дози. Загальна тривалість лікування – 7 днів.

Пацієнти літнього віку

Призначення препарату пацієнтам літнього віку не потребує корекції дози.

Пацієнти з порушенням функції нирок

Пацієнтам з незначною дисфункцією нирок (кліренс креатиніну>40 мл/хв) можна призначати те ж саме дозування, що й пацієнтам з нормальною функцією нирок.

Пацієнти з порушенням функції печінки

Пацієнтам з незначною або помірною дисфункцією печінки можна призначати те ж саме дозування, що й пацієнтам з нормальною функцією печінки.

Спосіб застосування

Цей лікарський засіб застосовують у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом 3 годин з концентрацією 1 мг/мл або протягом 1 години з концентрацією 2 мг/мл. Слід уникати застосування вищих концентрацій, оскільки в усіх пацієнтів, які у ході клінічних досліджень отримували інфузії з вищою концентрацією, ніж 2 мг/мл, спостерігалась реакція в місці інфузії.

Тривалість ін фузії азитроміцину повинна становити не менше 60 хвилин.

Азитроміцин не можна застосовувати болюсно або внутрішньом’язово.

Інструкції щодо приготування інфузійного розчину

Етап 1

Підготуйте первинний концентрат для інфузійного розчину шляхом введення 4,8 мл стерилізованої води для ін’єкцій у флакон з порошком Азитрозид для приготування концентрату для інфузійного розчину. Струсніть флакон до повного розчинення порошку. 1 мл відновленого концентрату для інфузійного розчину містить 100 мг азитроміцину. Отриманий розчин повинен бути прозорим та безбарвним.

Етап 2

Розведіть отримані 5 мл концентрату для інфузій сумісним розчином для інфузій для отримання кінцевого розчину для інфузії, що містить азитроміцин у концентрації 1 мг/мл або 2 мг/мл (дивиться таблицю 1).

Підготовка кінцевого розчину для ін фузій Таблиця 1

Концентрація кінцевого розчину для інфузій (мг/мл)

Кількість розчинника

1 мг/мл

500 мл

2 мг/мл

250мл

Концентрат для розчину для інфузій можна розводити за допомогою:

– 0,9 % розчину натрію хлориду,

– 5 % глюкози,

– розчину Рінгера.

До введення відновлений і розведений розчини необхідно візуально перевірити на наявність часток. Можна використовувати лише прозорі розчини без часток. Якщо розчин містить частки, його необхідно викинути. Невикористаний препарат необхідно знищити.

Побічні реакції

При застосуванні азитроміцину внутрішньовенно чи перорально в лікуванні негоспітальної пневмонії найчастішими зареєстрованими небажаними явищами були діарея/рідкі випорожнення, нудота, біль у шлунку, блювання. У разі внутрішньовенного введення азитроміцину повідомлялося про місцеве запалення/біль у місці інфузії. Частота і тяжкість цих реакцій були подібними до тих, що спостерігалися при інфузії 500 мг азитроміцину протягом 1 години (2 мг/мл у вигляді 250 мл інфузії) або 3 годин (1 мг/мл у вигляді 500 мл інфузії).

У дорослих жінок при застосуванні азитроміцину внутрішньовенно чи перорально для лікування запалення тазових органів найчастішими зареєстрованими небажаними явищами були діарея, нудота, вагініт, біль у шлунку, анорексія, висипи та свербіж. При одночасному застосуванні азитроміцину і метронідазолу у більшої частини жінок спостерігались такі небажані явища, як нудота, біль у шлунку, блювання, подразнення в місці інфузії, стоматит, запаморочення або задишка.

У нижченаведеній таблиці зазначено побічні реакції, визначені у ході клінічних досліджень і в період постмаркетингового спостереження при застосуванні всіх лікарських форм азитроміцину відповідно до класів систем органів та частоти. Небажані реакції, зареєстровані в період постмаркетингового спостереження, виділені курсивом. Групи за частотою визначали за допомогою такої шкали: дуже часто(≥ 1/10); часто (≥ 1/100 до

Таблиця 2.

Небажані реакції, можливо або ймовірно пов’язані з азитроміцином, на основі даних, отриманих у ході клінічних досліджень і в період постмаркетингового спостереження

Класи систем органів

Небажані реакції

Частота

Інфекції та інвазії

Кандидоз, оральний кандидоз, піхвові інфекції

Нечасто

Псевдомембранозний коліт

Невідомо

Порушення з боку крові і лімфатичної системи

Лейкопенія, нейтропенія

Нечасто

Тромбоцитопенія, гемолітична анемія

Невідомо

Порушення з боку імунної системи

Ангіоневротичний набряк, реакції підвищеної чутливості

Нечасто

Анафілактична реакція

Невідомо

порушення обміну речовин

Анорексія

Часто

Психічні розлади

Нервозність

Нечасто

Ажитація

Рідко

Агресивність, неспокій

Невідомо

Порушення з боку нервової системи

Запаморочення, головний біль, парестезія, дисгевзія

Часто

Гіпестезія, сонливість, безсоння

Нечасто

Непритомність, судоми, психомоторна підвищена активність, аносмія, агевзія,

паросмія, міастенія гравіс

Невідомо

Порушення з боку органів зору

Зорові розлади

Часто

Порушення з боку органів слуху

Глухота

Часто

Порушення слуху, дзвін у вухах

Нечасто

Вертиго

Рідко

Порушення з боку серця

Сильне серцебиття

Нечасто

Тріпотіння-мерехтіння шлуночків, аритмія, включаючи шлуночкову тахікардію

Невідомо

Судинні порушення

Артеріальна гіпотензія

Невідомо

Порушення з боку травного тракту

Діарея, біль у животі, нудота, метеоризм

Дуже часто

Блювання, диспепсія

Часто

Гастрит, запор

Нечасто

Панкреатит, зміна кольору язику

Невідомо

Порушення з боку гепатобіліарної системи

Гепатит

Нечасто

Зміна показників функціональних проб печінки

Рідко

Печінкова недостатність **, фульмінантний гепатит, некротичний гепатит, холестатична жовтяниця

Невідомо

Шкіра та придатки

Висип, свербіж

Часто

Порушення з боку тканин

синдром Стівенса-Джонсона, світлочутливість, кропив’янка

Нечасто

Токсичний епідермальний некроліз, поліморфна еритема

Невідомо

Порушення з боку скелетно-м’язової системи

Артралгія

Часто

Порушення з боку сечовидільної системи

Гостра ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит

Невідомо

Системні порушення та місцеві реакції

Біль у місці ін’єкції, запалення у місці ін’єкції, втома

Часто

Біль у грудях, набряк, нездужання, астенія

Нечасто

Лабораторні показники

Знижена кількість лімфоцитів, підвищена кількість еозинофілів,знижений рівень бікарбонату крові

Часто

Підвищена аспартатамінотрансфераза, підвищена аланінамінотрансфераза, підвищений білірубін крові, підвищена сечовина крові, підвищений креатинін крові, зміни показників калію в крові

Нечасто

Подовження інтервалу QT на електрокардіограмі

Невідомо

** що в рідких випадках призводило до летального наслідку

Передозування

Типові симптоми передозування: нудота, блювання, діарея, біль у животі та оборотна втрата слуху. У випадку передозування у разі необхідності рекомендується прийом активованого вугілля та проведення симптоматичної терапії, спрямованої на підтримання життєвих функцій організму.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність

Дослідження впливу на репродуктивну функцію тварин проводили при введенні доз, що відповідали помірним токсичним дозам для материнського організму. У ході цих досліджень не було отримано доказів токсичного впливу азитроміцину на плід. Однак відсутні адекватні і добре контрольовані дослідження за участю вагітних. Оскільки дослідження впливу на репродуктивну функцію тварин не завжди відповідають ефекту у людини, азитроміцин слід призначати у період вагітності лише за життєвими показаннями.

годування груддю

Дані про проникнення препарату в грудне молоко відсутні. Оскільки багато ліків проникають у грудне молоко, застосування азитроміцину у період годування груддю можливе, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для дитини.

Діти

Безпека та ефективність внутрішньовенного застосування азитроміцину для лікування інфекцій у дітей не встановлені.

Особливості застосування

Алергічні реакції. Як і у випадку з еритроміцином та іншими макролідними антибіотиками, повідомлялося про одиничні серйозні алергічні реакції, включаючи ангіоневротичний набряк та анафілаксію. Деякі з цих реакцій, спричинених азитроміцином, приводили до рецидивних симптомів і потребували більш тривалого спостереження і лікування.

Порушення функції печінки. Оскільки печінка є основним шляхом виведення азитроміцину, слід обережно призначати препарат пацієнтам з тяжкою хворобою печінки. При прийомі азитроміцину повідомлялося про випадки фульмінантного гепатиту, що спричиняє небезпечну для життя печінкову недостатність. Необхідно проводити аналізи/проби функції печінки у разі розвитку ознак і симптомів дисфункції печінки, наприклад астенії, що швидко розвивається і супроводжується жовтяницею, темною сечею, схильністю до кровотеч або печінковою енцефалопатією.

Ріжки. У пацієнтів, які приймають похідні ріжків, одночасне застосування деяких макролідних антибіотиків сприяє швидкому розвитку ерготизму. Відсутні дані щодо можливості взаємодії між ріжками та азитроміцином. Проте через теоретичну можливість ерготизму азитроміцин не слід призначати одночасно з похідними ріжків.

Суперінфекції. Як і у випадку з іншими антибіотиками, рекомендується проводити спостереження щодо ознак суперінфекції, спричиненої нечутливими організмами, включаючи гриби.

При прийомі майже всіх антибактеріальних препаратів, включаючи азитроміцин, повідомлялося про Clostridium difficile-асоційовану діарею (CDAD), серйозність якої варіювалась від слабко вираженої діареї до коліту з летальним наслідком. Лікування антибактеріальними препаратами змінює нормальну флору в товстій кішці, що призводить до надмірного росту C. difficile.

C. difficile виробляє токсини А і В, які сприяють розвитку CDAD. Штами C. difficile, що гіперпродукують токсини, є причиною підвищеного рівня захворюваності й смертності, оскільки ці інфекції можуть бути резистентними до антимікробної терапії і потребувати проведення колектомії. Необхідно розглянути можливість розвитку CDAD у всіх пацієнтів з діарею, спричиненою застосуванням антибіотиків. Потрібне ретельне ведення історії хвороби, оскільки, як повідомлялось, CDAD можливе протягом двох місяців після прийому антибактеріальних препаратів.

Порушення функції нирок. У пацієнтів із серйозною дисфункцією нирок (швидкість клубочкової фільтрації

Подовжена серцева реполяризація та інтервал QT, які підвищували ризик розвитку серцевої аритмії та тріпотіння-мерехтіння шлуночків, спостерігалися при лікуванні іншими макролідними антибіотиками. Подібний ефект азитроміцину не можна повністю виключити у пацієнтів з підвищеним ризиком подовженої серцевої реполяризації, тому слід з обережністю призначати препарат пацієнтам:

– з вродженою або зареєстрованою пролонгацією інтервалу QT;

– які наразі проходять лікування із застосуванням інших активних речовин, що, як відомо, подовжують інтервал QT, наприклад анти аритмічних і препаратів класів IA і III, цисаприду і терфенадину;

– з порушенням електролітного обміну, особливо у разі гіпокаліємії і гіпомагніємії;

– з клінічно релевантною брадикардією, серцевою аритмією або тяжкою серцевою недостатністю.

Міастенія гравіс. Повідомлялося про загострення симптомів міастенії гравіс або про новий розвиток міастенічного синдрому у пацієнтів, які отримують терапію азитроміцином.

Стрептококові інфекції. Азитроміцин загалом ефективний в лікуванні стрептококової інфекції в ротоглотці; стосовно профілактики ревматичної атаки немає жодних даних, які демонструють ефективність азитроміцину. Антимікробний препарат з анаеробною активністю необхідно приймати в комбінації з азитроміцином, якщо припускається, що анаеробні мікроорганізми зумовлюють розвиток інфекції.

Безпека внутрішньовенного застосування азитроміцину оцінювалась лише в часових межах, описаних під час клінічних досліджень із застосуванням препарату пацієнтам з негоспітальною пневмонією і запаленням тазових органів.

Азитроміцин для ін’єкцій необхідно відновлювати і розводити згідно з інструкцією і застосовувати у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом щонайменше 60 хвилин. не можна застосовувати препарат у вигляді внутрішньовенного болюсу або внутрішньом’язової ін’єкції.

Цей лікарський засіб містить приблизно 108 мг натрію у кожному флаконі. Це слід брати до уваги, призначаючи препарат пацієнтам, які дотримуються дієти з контрольованим вмістом натрію.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Азитроміцин не впливає на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Слід обережно призначати азитроміцин пацієнтам разом з іншими препаратами, які можуть подовжувати інтервал QT.

Антациди. При вивченні впливу одночасного застосування антацидів на фармакокінетику азитроміцину загалом не спостерігалося змін у біодоступності, хоча плазмові пікові концентрації азитроміцину зменшувались на 30%.

Цетиризин. У здорових добровольців після одночасного застосування азитроміцину протягом 5 днів з цетиризином 20 мг у рівноважному стані не спостерігались явища фармакокінетичної взаємодії чи суттєві зміни інтервалу QT.

Диданозин. При одночасному застосуванні добових доз 1200 мг азитроміцину з диданозином не було виявлено впливу на фармакокінетику диданозину порівняно з таким при застосуванні плацебо.

Дигоксин. Повідомлялося, що у деяких пацієнтів певні макролідні антибіотики впливають на метаболізм дигоксину в кишечнику. Тому у разі одночасного застосування азитроміцину і дигоксину потрібно пам’ятати про можливість підвищення концентрацій дигоксину і проводити моніторинг рівнів дигоксину.

Зидовудин. 1000 мг та 1200 мг одноразові дози або 600 мг багаторазові дози азитроміцину не впливали на плазмову фармакокінетику або виділення з сечею зидовудину або його глюкуронідних метаболітів. Однак прийом азитроміцину підвищував концентрації фосфорильованого зидовудину, клінічно активного метаболіту, в мононуклеарах у периферичному кровообігу. Клінічна значущість цих даних не визначена, але інформація може бути корисною для пацієнтів.

Ріжки.з огляду на теоретичну можливість виникнення ерготизму одночасне введення азитроміцину з похідними ріжків не рекомендується.

Азитроміцин не має суттєвої взаємодії з печінковою системою цитохрому Р450. Вважають, що препарат не має фармакокінетичної лікарської взаємодії, що спостерігається з еритроміцином та іншими макролідами. Азитроміцин не спричиняє індукції або інактивації печінкового цитохрому Р450 через цитохром-метаболітний комплекс.

Були проведені фармакокінетичні дослідження застосування азитроміцину і нижчезазначених препаратів, метаболізм яких значною мірою відбувається за участю цитохрому Р450.

Аторвастатин.одночасне застосування аторвастатину (10 мг на добу) і азитроміцину (500 мг на добу) не спричиняло зміни концентрацій аторвастатину в плазмі (на основі аналізу інгібування HMG CoA-редуктази).

Карбамазепін. Дослідження фармакокінетичної взаємодії у здорових добровольців не виявили значного впливу азитроміцину на плазмові рівні карбамазепіну або на його активні метаболіти.

Циметидин. У ході фармакокінетичного дослідження впливу одноразової дози циметидину, прийнятої за 2 години до прийому азитроміцину, на фармакокінетику азитроміцину, жодних змін у фармакокінетиці азитроміцину не спостерігалось.

Пероральні антикоагулянти типу кумарину. У ході дослідження фармакокінетичної взаємодії, азитроміцин не змінював антикоагулянтний ефект одноразової дози 15 мг варфаринуу здорових добровольців. У постмаркетинговий період були отримані повідомлення про потенціювання антикоагулянтного ефекту після одночасного застосування азитроміцину і пероральних антикоагулянтів типу кумарину. Хоча причинний зв’язок встановлений не був, слід враховувати необхідність проведення частого моніторингу протромбінового часу при призначенні азитроміцину пацієнтам, які отримують пероральні антикоагулянти типу кумарину.

Циклоспорин. Деякі зі споріднених макролідних антибіотиків впливають на метаболізм циклоспорину. Оскільки не було проведено фармакокінетичних і клінічних досліджень можливої взаємодії при одночасному прийомі азитроміцину і циклоспорину, слід ретельно зважити терапевтичну ситуацію до одночасного призначення цих препаратів. Якщо комбіноване лікування вважається виправданим, необхідно проводити ретельний моніторинг рівнів циклоспорину і відповідно регулювати дозування.

Ефавіренц. Одночасне застосування одноразової дози азитроміцину 600 мг і 400 мг ефавіренцу щоденно протягом 7 днів не спричиняло будь-якої клінічно суттєвої фармакокінетичної взаємодії.

Флуконазол. одночасне застосування одноразової дози азитроміцину 1200 мг не призводить до зміни фармакокінетики одноразової дози флуконазолу 800 мг. Загальна експозиція і період напіввиведення азитроміцину не змінювалися при одночасному застосуванні флуконазолу, проте спостерігалося клінічно незначне зниження Cmах (18%) азитроміцину.

Індинавір. одночасне застосування одноразової дози азитроміцину 1200 мг не спричиняє статистично достовірного впливу на фармакокінетику індинавіру, який приймають в дозі 800 мг тричі на день протягом 5 днів.

Метилпреднізолон. У ході дослідження фармакокінетичної взаємодії у здорових добровольців азитроміцин суттєво не впливав на фармакокінетику метилпреднізолону.

Мідазолам. У здорових добровольців одночасне застосування азитроміцину 500 мг на день протягом 3 днів не спричиняло клінічно значимих змін фармакокінетики і фармакодинаміки мідазоламу.

Нелфінавір. одночасне застосування азитроміцину (1200 мг) і нелфінавіру в рівноважних концентраціях (750 мг тричі на день) спричиняє підвищені концентрації азитроміцину. Клінічно значимих побічних явищ не спостерігалось, отже, немає потреби у коригуванні дози.

Рифабутин. Одночасне застосування азитроміцину і рифабутину не впливало на концентрації цих препаратів у сироватці. Нейтропенія спостерігалась у пацієнтів, які приймали одночасно азитроміцин і рифабутин. Хоча нейтропенія була пов’язана із застосуванням рифабутину, причинний зв'язок з одночасним прийомом азитроміцину не був встановлений.

Силденафіл. Не було отримано доказів впливу азитроміцину (500 мг на добу протягом 3 днів) на значення AUC і Cmax силденафілу або його основного циркулюючого метаболіту у здорових добровольців чоловічої статі.

Терфенадин. У ході фармакокінетичних досліджень не повідомлялося про взаємодію між азитроміцином і терфенадином. У деяких випадках не можна виключити можливість такої взаємодії повністю; однак немає спеціальних даних про наявність такої взаємодії.

Теофілін. Відсутні дані щодо клінічно суттєвої фармакокінетичної взаємодії при одночасному застосуванні азитроміцину і теофіліну.

Триазолам. Одночасне застосування азитроміцину 500 мг в перший день і 250 мг другого дня з 0,125 мг триазоламу суттєво не впливало на всі фармакокінетичні показники триазоламу порівняно з такими при застосуванні триазоламу і плацебо.

Триметоприм/сульфаметоксазол. одночасне застосування протягом 7 днів подвійної концентрації триметоприму/сульфаметоксазолу (160 мг/800 мг) таазитроміцину у дозі 1200 мг на день не виявляло суттєвого впливу на максимальні концентрації, загальну експозицію або екскрецію з сечею триметоприму або сульфаметоксазолу. Значення концентрацій азитроміцину в сироватці відповідали таким, які спостерігалися в інших дослідженнях.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Азитроміцин є макролідним антибіотиком, який належить до групи азалідів. Молекула утворюється в результаті введення атома азоту в лактонове кільце еритроміцину А. Механізм дії азитроміцину полягає в інгібуванні синтезу бактеріального білка за рахунок зв’язування з 50 S-субодиницею рибосом і пригнічення транслокації пептидів.

Механізм резистентності.

Повна перехресна резистентність існує у Streptococcus pneumoniae, бета-гемолітичного стрептокока групи А, Enterococcus faecalis та Staphylococcus aureus, включаючи метицилінрезистентний золотистий стафілокок (MRSA), до еритроміцину, азитроміцину, інших макролідів і лінкозамідів.

Макроліди, які вводяться внутрішньовенно, є активними щодо Legionella pneumophila. Макроліди застосовуються для лікування інфекцій, спричинених Campylobacter jejuni. Азитроміцин застосовують для лікування інфекцій, спричинених S. Typhi і Shigella spp.

Поширеність набутої стійкості може бути різною залежно від місцевості і часу для виділених видів, тому локальна інформація про резистентність особливо необхідна при лікуванні тяжких інфекцій. У разі необхідності можна звернутися за кваліфікованою порадою, якщо місцева поширеність резистентності є такою, що ефективність препарату при лікуванні принаймні деяких типів інфекцій є сумнівною.

Спектр антимікробної дії азитроміцину

Звичайно чутливі види

Аеробні грампозитивні бактерії

Staphylococcusaureus метицилінчутливий

Streptococcuspneumoniae пеніцилінчутливий

Streptococcuspyogenes (група А)

Аеробні грамнегативні бактерії

Haemophilus influenzae

Haemophilus parainfluenzae

Legionella pneumophila

Moraxella catarrhalis

Pasteurella multocida

Neisseria gonorrhoeae

Анаеробні бактерії

Clostridium perfringens

Fusobacterium spp. (види)

Prevotella spp.

Porphyriomonas spp.

Інші мікроорганізми

Chlamydia trachomatis

Chlamydia pneumoniae

Chlamydia psittaci

Mycoplasma pneumoniae

Mycoplasma hominis

Види, для яких набута резистентність може бути проблемою

Аеробні грампозитивні бактерії

Streptococcus pneumoniae з проміжною чутливістю до пеніциліну і пеніцилінрезистентний

Вродженорезистентні організми

Аеробні грампозитивні бактерії

Enterococcus faecalis

Стафілококи MRSA, MRSE*

Анаеробні бактерії

Група бактероїдів Bacteroides fragilis

*Метицилінрезистентний золотистий стафілокок має дуже високу поширеність набутої стійкості до макролідів і був зазначений тут через рідкісну чутливість до азитроміцину.

Фармакокінетика.

У пацієнтів з негоспітальною пневмонією, які щоденно отримували внутрішньовенні інфузії 500 мг азитроміцину протягом однієї години в концентрації 2 мг/мл, середня максимальна концентрація Cmax ± СВ (стандартне відхилення) становила 3,63 ± 1,60 мкг/мл, тоді як найнижча концентрація (24 години) становила 0,2 ± 0,15 мкг/мл, а AUC24 була 9,6 ± 4,8 мкг-год./мл.

У здорових добровольців, які отримували внутрішньовенну інфузію 500 мг азитроміцину протягом трьох годин в концентрації 1 мг/мл, середня Cmax ± СВ, найнижча концентрація (24 години) і AUC24 становили 1,14 ± 0,14 мкг/мл, 0,18 ± 0,02 мкг/мл і 8,03 мкг-год/мл, відповідно.

Середній об’єм розподілу становить приблизно 30 л/кг. Період напіввиведення становить 2-4 дні як в плазмі, так і в тканинах.

Метаболізм здійснюється за допомогою деметилювання, гідроксилювання і гідролізу.

Плазмовий кліренс становить приблизно 600 мл/хв. Основний шлях виведення азитроміцину – через печінку. Високі концентрації незміненої речовини були виявлені в жовчі разом з численними мікробіологічними неактивними метаболітами. Приблизно 12% внутрішньовенно введеної дози виводилися у незміненому вигляді з сечею протягом 3 днів після введення, основна частина – протягом перших 24 годин.

Немає даних щодо зміни фармакокінетики азитроміцину у пацієнтів з нирковою недостатністю легкого ступеня (кліренс креатині ну > 40 мл/хв.) порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок. Відсутні фармакокінетичні дані щодо застосування азитроміцину пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю.

Не було виявлено відмінностей у фармакокінетиці при дисфукнції печінки легкого або помірного ступеня.

Фармацевтичні характеристики

Основні фізико-хімічні властивості: ліофілізований порошок або маса від білого до майже білого кольору.

Несумісність

Застосовувати лише розчинники,зазначені в розділі «Спосіб застосування та дози».

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 500 мг препарату у скляному флаконі, спорядженому гумовою пробкою та алюмінієвим обтискним ковпачком, спорядженим кришкою фліп-оф, що забезпечує контроль першого відкриття

По 1 флакону в пачці з картону.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Аджіла Спесіалтіс ПРАЙВІТ ЛІМІТЕД

Agila Specialties PRIVATE LIMITED

Місцезнаходження

Плот №284, Б/1, Боммасандра-Джігані Лінк Роад, Індастріал Ареа, Джігані Хоблі, Анекал Талук, Бангалор, Карнатака – 560 105, Індія

Plot No. 284, B/1, Bommasandra-Jigani Link Road, Industrial Area, Jigani Hobli, Anekal Taluk, Bangalore, Karnataka – 560105, India

Заявник

М.БІОТЕК ЛТД

M.BIOTECH LTD

Місцезнаходження

Гледстоун Xауз, 77-79 Хай Стріт, Егам ТВ20 9ГИ, Суррей, Велика Британія

Gladstone House, 77-79 High Street, Egham TW20 9HY, Surrey, United Kingdom

Конец текста официальной инструкции

Дополнительная информация

Реклама препарата: 
реклама препарата Азитрозид на территории Украины запрещена.
Фармакотерапевтическая группа: 
Антимікробні засоби для системного застосування. Макроліди. Азитроміцин.
Примечания
* - инструкция не переведена на русский язык. На странице предоставлена украиноязычная версия инструкции.
Количество просмотров: 45.