Азитром

Склад

діюча речовина: аzithromycin;

1 таблетка містить азитроміцину дигідрату еквівалентно азитроміцину 250 мг або 500 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, кальцію гідрофосфат, крохмаль кукурудзяний, натрію лаурилсульфат, натрію кроскармелоза, натрію крохмальгліколят (тип А), повідон, магнію стеарат, тальк, кремнію діоксид колоїдний безводний, гіпромелоза, пропіленгліколь, титану діоксид, діетилфталат.

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Макроліди, лінкозаміди та стрептограміни. Азитроміцин. Код АТС J01F A10.

Клінічні характеристики

Показання

Інфекції, спричинені мікроорганізмами, чутливими до азитроміцину:

Ø Інфекції ЛОР-органів (бактеріальний фарингіт/тонзиліт, синусит, середній отит).

Ø Інфекції дихальних шляхів (бактеріальний бронхіт, негоспітальна пневмонія).

Ø Інфекції шкіри та м'яких тканин: мігруюча еритема (початкова стадія хвороби Лайма), бешиха, імпетиго, вторинні піодерматози.

Ø Інфекції, що передаються статевим шляхом (неускладнений та ускладнений уретрит/цервіцит, спричинений Chlamydia trachomatis).

Протипоказання

Підвищена чутливість до діючої речовини, до будь-якого іншого компонента препарату або до інших макролідних антибіотиків. Через теоретичну можливість ерготизму азитроміцин не слід призначати одночасно з похідними ріжків.

Спосіб застосування та дози

Дорослі, включаючи пацієнтів літнього віку, і діти з масою тіла понад 45 кг.

Азитром необхідно застосовувати за годину до або через 2 години після їди, оскільки одночасний прийом порушує всмоктування азитроміцину. Препарат приймають 1 раз на день. Таблетки ковтають не розжовуючи.

При інфекціях ЛОР-органів, дихальних шляхів, шкіри та м'яких тканин (окрім мігруючої еритеми): 500 мг (1 таблетка одноразово) на добу протягом 3 днів.

При мігруючій еритемі: дорослим – 1 раз на добу протягом 5 днів: 1-й день – 1 г (2 таблетки по 500 мг), потім по 500 мг (1 таблетка) з 2-го по 5-й день.

При інфекціях, що передаються статевим шляхом: неускладнений уретрит/цервіцит – 1 г препарату одноразово (2 таблетки по 500 мг). Курсова доза – 1 г.

У разі пропуску прийому 1 дози препарату пропущену дозу належить прийняти якомога раніше, а наступні – з інтервалами у 24 години.

Ниркова недостатність. Пацієнтам з незначною дисфункцією нирок (кліренс креатиніну > 40 мл/хв) немає необхідності змінювати дозування. Не було проведено жодних досліджень у пацієнтів із кліренсом креатиніну

Печінкова недостатність. Оскільки азитроміцин метаболізується в печінці та виводиться з жовчю, препарат не слід застосовувати пацієнтам із тяжким захворюванням печінки.

Побічні реакції

Азитром добре переноситься з низькою частотою побічних дій.

Оцінка побічних явищ ґрунтується на класифікації з урахуванням частоти реакцій: дуже часто (> 10 %), часто (> 1 %, 0,1 %, 0,01 %,

З боку кровоносної та лімфатичної системи: рідко – тромбоцитопенія.

У клінічних дослідженнях були поодинокі повідомлення про періоди транзиторної слабко вираженої нейтропенії. Однак причинний зв'язок з лікуванням азитроміцином не був підтверджений.

З боку психіки: рідко – агресивність, гіперактивність, тривога та нервозність.

З боку нервової системи: нечасто – запаморочення/вертиго, сонливість, синкопе, головний біль, судоми (було виявлено, що вони також спричиняються іншими макролідними антибіотиками), спотворення смаку та відчуття запахів; рідко – парестезія, астенія, безсоння.

З боку органа слуху: рідко повідомлялось, що макролідні антибіотики спричиняють пошкодження слуху. У деяких пацієнтів, які приймали азитроміцин, повідомлялось про порушення слуху, настання глухоти та дзвін у вухах. Більшість із цих випадків пов’язані з експериментальними дослідженнями, в яких азитроміцин застосовувався у великих дозах протягом тривалого часу. Відповідно до доступних звітів про подальше медичне спостереження більшість із цих проблем мали оборотний характер.

З боку серцевої діяльності: рідко – сильне серцебиття, аритмія з пов’язаною шлуночковою тахікардією (було виявлено, що вони також спричиняються іншими макролідними антибіотиками). Були рідкісні повідомлення про подовження QT і тріпотіння-мерехтіння шлуночків, артеріальну гіпотензію.

З боку травного тракту: часто – нудота, блювання, діарея, неприємні відчуття в животі (біль/спазми); нечасто – рідкі випорожнення, метеоризм, порушення травлення, анорексія; рідко – запор, зміна кольору язика. Повідомлялося про псевдомембранозний коліт, панкреатит.

З боку печінки і жовчного міхура: рідко повідомлялося про гепатит та холестатичну жовтяницю, включаючи патологічні показники функціональної проби печінки, а також про рідкісні випадки некротичного гепатиту і дисфункції печінки, що в рідкісних випадках призводить до летального кінця.

З боку шкіри: нечасто – алергічні реакції, включаючи свербіж і висипання; рідко – алергічні реакції, включаючи ангіоневротичний набряк, кропив'янку і світлочутливість; тяжкі шкірні реакції – поліморфна еритема, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз.

З боку скелетно-м’язової системи: нечасто– артралгія.

З боку сечовидільної системи: рідко – інтерстиціальний нефрит і гостра ниркова недостатність.

З боку репродуктивної системи: нечасто – вагініт.

Системні порушення: рідко – анафілаксія, включаючи набряк (у рідкісних випадках призводить до летального кінця), кандидоз.

Передозування

Симптоми: біль у животі, сильна нудота, блювання, діарея. Можливий розвиток холестатичного гепатиту з підвищенням рівня печінкових трансаміназ, жовтяничністю склер та видимих слизових оболонок.

З боку нервової системи: загальна слабкість, головний біль, запаморочення, порушення та тимчасова втрата слуху.

Лікування – промивання шлунка, симптоматична терапія.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Експериментальних даних ембріотоксичної та тератогенної дії Азитрому не отримано.

Призначення препарату у період вагітності допустиме лише у випадку крайньої необхідності, коли очікувана користь для матері перевищує можливий ризик для плода.

Азитром виділяється в грудне молоко, тому його не призначають у період годування груддю або припиняють годування.

Діти

Препарат у даній лікарській формі застосовують дітям з масою тіла понад 45 кг.

Особливості застосування

Алергічні реакції

У рідкісних випадках повідомлялося про здатність азитроміцину спричиняти серйозні побічні реакції (рідко – летальні), такі як ангіоневротичний набряк і анафілаксія. Деякі з цих реакцій супроводжувалися рецидивуючими симптомами і потребували більш тривалого спостереження та лікування.

Подовжені серцева реполяризація та інтервал QТ, які підвищували ризик розвитку серцевої аритмії та тріпотіння/мерехтіння шлуночків, спостерігалися при лікуванні іншими макролідними антибіотиками. Подібний ефект азитроміцину не можна повністю виключити у пацієнтів з підвищеним ризиком подовженої серцевої реполяризації. Слід з обережністю призначати препарат пацієнтам із вродженою чи набутою пролонгацією інтервалу QT, з порушеннями електролітного балансу, особливо за наявності гіпокаліємії та гіпомагніємії.

Стрептококові інфекції

Пеніцилін є препаратом першого ряду при лікуванні фарингіту/тонзиліту, спричинених Streptococcus pyogenes, а також у профілактиці гострого ревматичного поліартриту. Азитроміцин загалом ефективний у лікуванні стрептококової інфекції ротоглотки, але немає жодних даних, як підтверджують його ефективність у профілактиці гострого ревматичного поліартриту.

Суперінфекції

Як і при лікуванні іншими антибактеріальними препаратами, існує можливість виникнення суперінфекції (наприклад, мікози).

Ниркова недостатність

У пацієнтів із незначною дисфункцією нирок (кліренс креатиніну > 40 мл/хв) немає необхідності змінювати дозу.

Печінкова недостатність

Оскільки азитроміцин метаболізується в печінці та виводится з жовчю, препарат не слід застосовувати пацієнтам із серйозними захворюваннями печінки.

Препарат містить лактози моногідрат, що слід враховувати пацієнтам з недостатністю лактази, галактоземією або синдромом порушення всмоктування глюкози/галактози.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Вплив на швидкість реакції та здатність концентрувати увагу не підтверджений, але при здійсненні відповідних видів діяльності необхідно враховувати можливість побічних реакцій з боку нервової системи (запаморочення, сплутаність свідомості, дезорієнтація).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Слід обережно призначати азитроміцин пацієнтам разом з іншими ліками, які можуть подовжувати інтервал QT.

Антациди: при вивченні впливу одночасного застосування антацидів на фармакокінетику азитроміцину загалом не спостерігалося змін у біодоступності, хоча плазмові пікові концентрації азитроміцину зменшилися на 30 %. Азитроміцин необхідно приймати принаймні за годину до або через 2 години після прийому антациду.

Карбамазепін: у дослідженні фармакокінетичної взаємодії у здорових добровольців азитроміцин не виявив значного впливу на плазмові рівні карбамазепіну або на його активні метаболіти.

Циклоспорин: деякі зі споріднених макролідних антибіотиків впливають на метаболізм циклоспорину. Оскільки не було проведено фармакокінетичних і клінічних досліджень можливої взаємодії при одночасному прийомі азитроміцину і циклоспорину, слід ретельно зважити терапевтичну ситуацію до призначення одночасного прийому цих ліків. Якщо комбіноване лікування вважається виправданим, необхідно проводити ретельний моніторинг рівнів циклоспорину і відповідно регулювати дозування.

Кумаринові антикоагулянти: повідомлялося про підвищену тенденцію до кровотеч у зв’язку з одночасним застосуванням азитроміцину та варфарину або кумаринподібних пероральних антикоагулянтів. Необхідно приділяти увагу частоті моніторингу протромбінового часу.

Дигоксин: повідомлялося, що у деяких пацієнтів певні макролідні антибіотики впливають на метаболізм дигоксину в кишечнику. Тому у разі одночасного застосування азитроміцину і дигоксину треба пам’ятати про можливість підвищення концентрацій дигоксину і проводити моніторинг рівнів дигоксину.

Метилпреднізолон: у дослідженні фармакокінетичної взаємодії у здорових добровольців азитроміцин не виявив значного впливу на фармакокінетику метилпреднізолону.

Терфенадин: у фармакокінетичних дослідженнях не повідомлялося про взаємодію між азитроміцином і терфенадином. Як і у випадку з іншими макролідними антибіотиками, азитроміцин необхідно з обережністю призначати в комбінації з терфенадином.

Теофілін: азитроміцин не впливав на фармакокінетику теофіліну при одночасному прийомі азитроміцину і теофіліну здоровими добровольцями. Комбіноване застосування теофіліну та інших макролідних антибіотиків іноді призводило до підвищених рівнів теофіліну в сироватці крові.

Зидовудин: одноразові дози у 1000 мг або 1200 мг та багаторазові дози у 600 мг азитроміцину не впливали на плазмову фармакокінетику та виділення із сечею зидовудину або його глюкуронідних метаболітів. Однак прийом азитроміцину підвищував концентрації фосфорильованого зидовудину, клінічно активного метаболіту в мононуклеарах у периферійному кровообігу. Клінічна значущість цих даних неясна, але може бути корисною для пацієнтів.

Диданозин: при одночасному застосуванні добових доз у 1200 мг азитроміцину з диданозином у шести суб’єктів не було виявлено впливу на фармакокінетику диданозину порівняно з плацебо.

Рифабутин: одночасне застосування азитроміцину і рифабутину не впливало на плазмові концентрації цих препаратів. Нейтропенія спостерігалась у пацієнтів, які приймали одночасно азитроміцин і рифабутин. Хоча нейтропенія була пов’язана із застосуванням рифабутину, причинний зв'язок з одночасним прийомом з азитроміцином не був встановлений.

Цетиризин: у здорових добровольців одночасне застосування азитроміцину разом із 20 мг цетиризину протягом 5 днів не призводило до фармакокінетичної взаємодії у рівноважному стіні, але значно змінювало інтервал QT.

Алкалоїди ріжків: при сумісному застосуванні азитроміцину з дигідроерготаміном або алкалоїдами ріжків не можна виключити вазоконстрикторний ефект із порушеннями перфузії, що призводить до ураження пальців рук і ніг. Тому слід запобігати їх одночасного застосування.

Цизаприд: одночасне застосування цизаприду може спричинити посилення пролонгування інтервалу QT, шлуночкову аритмію і синдром тріпотіння/миготіння, тому їх не слід застосовувати одночасно.

Астемізол, альфентаніл: при їх одночасному застосуванні з азитроміцином необхідна обережність, оскільки для еритроміцину була встановлена посилена дія.

Азитроміцин суттєво не взаємодіє із системою цитохрому Р450 у печінці, тому для нього не слід очікувати прояву фармакокінетичної взаємодії, характерної для еритроміцину та інших макролідів.

Нелфінавір: застосування нелфінавіру спричиняє збільшення рівноважних концентрацій азитроміцину в сироватці. Хоча корекція дози азитроміцину при його одночасному введенні з нельфінавіром не рекомендується, є виправданим ретельний моніторинг відомих побічних ефектів азитроміцину.

Інші антибіотики: слід враховувати можливу перехресну резистентність між азитроміцином і макролідними антибіотиками (такими як еритроміцин), а також лінкоміцином і кліндаміцином.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Азитром (діюча речовина – азитроміцин) – антибіотик широкого спектра дії, представник нової підгрупи макролідних антибіотиків-азалідів. Активний щодо більшості грампозитивних та грамнегативних бактерій.

Азитроміцин in vitro чинить протимікробну дію на широкий спектр клінічно значущих мікроорганізмів:

грампозитивні аероби: Staphylococcus aureus, Streptococcus pyogenes (бета-гемолітичні стрептококи групи A), Streptococcus pneumoniae, альфа-гемолітичні стрептококи (група viridans) та інші стрептококи, Corynebacterium diphtheriae;

грамнегативні аероби: Haemophilus influenzae (включаючибета-лактамазопродукуючіштами), Haemophilus parainfluenzae, Moraxella catarrhalis, Acinetobacter species, Yersinia species, Legionella pneumophila, Bordetella pertussis, Bordetella parapertussis, Shigella species, Pasteurella species, Vibrio cholerae and parahaemolyticus, Plesiomonas shigelloides. Активний також щодо Escherichia coli, Salmonella enteritidis, Salmonella typhi, Enterobacter species, Aeromonas hydrophila та Klebsiella species (почергово).

Анаероби: Bacteroides fragilis та різновиди Bacteroides, Clostridium perfringens, Peptococcus, Peptostreptococcus, Fusobacterium necrophorum та Propionibacterium acnes;

інші мікроорганізми: Borrelia burgdorferi (хвороба Лайма), Chlamydia pneumoniae, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Ureaplasma urealyticum, різновиди Campylobacter та Listeria monocytogenes;

збудники захворювань, що передаються статевим шляхом: Chlamydia trachomatis, Treponema pallidum, Neisseria gonorrhoeae та Haemophilus ducreyi.

Опортуністичні інфекції, асоційовані з ВІЛ-інфекцією – Mycobacterium avium – внутрішньоклітинний комплекс.

Існує повна перехресна резистентність між еритроміцином та іншими макролідами та лінкозамідами щодо S. Pneumoniae, бета-гемолітичного стрептококу групи А, Enterococcus faecalis та Staphylococcus aureus та більшості метицилінрезистентних стафілококів, включно

з метицилінрезистентним S. Aureus (МRSA). Азитроміцин менш активний щодо ентерококів порівняно з еритроміцином та кларитроміцином.

Різновиди Proteus, Serratia, Morganella та Pseudomonas aeruginosa зазвичай резистентні до азитроміцину. Зв’язується із субодиницею 50S рибосоми мікроорганізмів, пригнічуючи РНК‑залежний синтез білка.

Фармакокінетика. Азитроміцин при застосуванні внутрішньо швидко всмоктується і розподіляється по всьому організму, досягаючи у тканинах високих концентрацій. Добре проникає в дихальні шляхи, органи і тканини урогенітального тракту (в простату), у шкіру та м’які тканини. Уповільнює ріст та розмноження бактерій. Концентрація препарату у тканинах та клітинах у 10 - 100 разів вища, ніж у сироватці крові. У найбільш високій концентрації азитроміцин накопичується у мигдаликах, бронхіальному секреті, слизовій оболонці бронхів, у рідині, що вкриває альвеоли, в ексудаті середнього вуха, слизовій оболонці придаткових пазух носа. Через 24 - 96 годин після застосування концентрація препарату у слизовій оболонці бронхів у 200 разів вища, ніж у сироватці крові. Накопичується у великій кількості у фагоцитах, котрі транспортують його у місця локалізації інфекції та запалення, де поступово звільняють у процесі фагоцитозу, забезпечуючи достовірно більш високу концентрацію антибіотика у вогнищі запалення, ніж у здорових тканинах. Препарат зберігається у бактерицидних концентраціях в осередку запалення протягом 5 - 7 днів після прийому останньої дози. Період напіввиведення становить, у середньому, 35 - 50 годин, а в деяких випадках – до 80 годин. У хворих із функціональною недостатністю печінки та нирок період напіввиведення збільшується.

Фармацевтичні характеристики

Основні фізико-хімічні властивості:

для таблеток по 250 мг: білі або майже білі круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою;

для таблеток по 500 мг: білі або майже білі капсулоподібної форми двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати у сухому захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка

Для таблеток по 250 мг: по 6 таблеток у блістері, по 1 блістеру в картонній пачці.

Для таблеток по 500 мг: по 3 таблетки у блістері, по 1 блістеру в картонній пачці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

ТОВ «АВАНТ», Україна (фасування із форми in bulk фірми-виробника «ЛОК-БЕТА Фармасьютікалс (І) ПВТ. ЛТД.», Індія).

Місцезнаходження

Україна, 03057, м. Київ, вул. Ежена Потьє, 14.

Конец текста официальной инструкции

Дополнительная информация

Реклама препарата: 
реклама препарата Азитром на территории Украины запрещена.
Фармакотерапевтическая группа: 
Антибактеріальні засоби для системного застосування. Макроліди, лінкозаміди та стрептограміни. Азитроміцин.
Код ATХ: 
J01FA10
Регистрационный номер: 
UA/13350/01/01
Срок действия регистрационного удостоверения: 
22.11.2013 до 22.11.2018
Название на английском: 
AZITHROM
Примечания
* - инструкция не переведена на русский язык. На странице предоставлена украиноязычная версия инструкции.
Количество просмотров: 29.